Завдання з дисципліни “Конституційне право України”

Міністерство освіти і науки України

Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана
Кафедра конституційного та адміністративного права
 
 
 
 

Завдання
з дисципліни

“Конституційне право України”

 
 
 
 
 
 
Виконав
студент групи 2
І курсу очно-заочної форми навчання ЦМП
 
 
Перевірив
заступник завідувача кафедри
Міхневич Л. В.
 
 
 
 
Київ 2012


Завдання з дисципліни
“Конституційне право України”
 
Варіант - 6
 
І. Обґрунтувати:
6.     Користуючись текстом Конституції України доведіть існування громадянського суспільства в Україні.
 
ІІ. Задача:
Громадянин України був призваний до лав Збройних сил України. У військовій частині він відмовився брати до рук зброю, мотивуючи це своїми релігійними переконаннями. Дати юридичну кваліфікацію казусу. Чи порушені конституційні права громадянина? Як вирішити це питання? Які нормативні акти регулюють дане питання?


І. Обґрунтувати:
6.     Користуючись текстом Конституції України доведіть існування громадянського суспільства в Україні.
 
В сучасній науковій літературі різні автори дають дещо різне визначення терміну «громадянського суспільства», тому для виконання цього завдання візьмемо одне з них: М. С. Кельман, О. Г. Мурашин. Загальна теорія держави і права: Підручник. — К.: Кондор, 2006. — 477 с.
«Громадянське суспільство — це сукупність усіх громадян, їх вільних об'єднань та асоціацій, пов’язаних суспільними відносинами, що характеризуються високим рівнем суспільної свідомості, політичної культури, які перебувають за межами регулювання держави, але охороняються та гарантуються нею.»
З цього ж підручника для виконання завдання візьмемо визначення рис громадянського суспільства:
«Основними рисами громадського суспільства є:
—      наявність демократичної правової державності;
—      самоврядування індивідів, добровільних організацій та асоціацій громадян;
—      різноманітність форм власності (приватної, колективної, кооперативної тощо), ринкова економіка;
—      плюралізм ідеологій і політичних поглядів, багатопартійність;
—      доступ усіх громадян до участі в державних і суспільних справах;
—      взаємна відповідальність держави та громадян за виконання демократично прийнятих законів;
—      наявність розвинутої соціальної структури;
—      розвинена громадянська політична культура і свідомість;
—      цінування прав громадян вище за державні закони;
—      багатоманіття соціальних ініціатив;
—      контроль суспільства за діяльністю державних органів.»
Тепер розберем по пунктам і порівняємо з текстом Конституції України:
 
«наявність демократичної правової державності;»
Прямо встановлено, що Україна відповідає цій рисі:Стаття 1. «Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.»
 
«самоврядування індивідів, добровільних організацій та асоціацій громадян;»
Зі статті 5 «..Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.», статті 7 «В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.» та статті 38. «Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.» випливає, що самоврядування в Україні є, і воно гарантоване Конституцією.
Стаття 36. «Громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.» забезпечу право на існування добровільних організацій та асоціацій громадян.
 
«різноманітність форм власності (приватної, колективної, кооперативної тощо), ринкова економіка;»
В статтях 13 «..Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.», ст. 41. «Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. … Право приватної власності є непорушним.» та в статті 42 «..Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом» Конституція встановлює наявність різноманітних форм власності і гарантує її захист та забезпечує підтримку основ ринкової економіки.
 
«плюралізм ідеологій і політичних поглядів, багатопартійність;»
Забезпечується в статті 36: «Громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.   … Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій.».
 
«доступ усіх громадян до участі в державних і суспільних справах;»
Це право громадян забезпечується у статті 38: «Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.»
 
«взаємна відповідальність держави та громадян за виконання демократично прийнятих законів;»
В статтях 8: «В Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй…», ст. 3 «..Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.» забезпечується відповідальність держави перед людиною, а у ст. 35 «..Ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань..» та ст. 68. «Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.» встановлюють, що людина відповідальна за виконання законів держави.
 
«наявність розвинутої соціальної структури;»
Соціальна структура держави закріплена в статті 1: «Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.».
 
«розвинена громадянська політична культура і свідомість;»
В статях: 36 (об’єднання в громадські організації, політичні партії), 38 (передбачено участь громадян в державному управлінні та у місцевому самоврядуванні) та 24 «...Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; ….» забезпечені основи для існування і подальшого розвитку громадської політичної культури і свідомості.
 
«цінування прав громадян вище за державні закони;»
Спрямованість діяльності держаи на забезпечення прав і свобод людини, як найвищої цінності в державі втановлено в статті 3: «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.» Також, для громадян, які вчинили правопорушення статтею 58 Конституції передбачена можливість зворотньої дії законів і нормативно-правових актів: «Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.».
 
«багатоманіття соціальних ініціатив;»
Соціальні ініціативи людини і громадянина встановлені і забезпечуються Конституцією у ст. 3 та у розділі 2 «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина».
 
«контроль суспільства за діяльністю державних органів.»
Конституцією передбачено контроль суспільства за діяльністю державних органів, а саме: отримання інформації про використання державних коштів, у ст. 95 «..Регулярні звіти про доходи і видатки Державного бюджету України мають бути оприлюднені.», ст. 97 «Кабінет Міністрів України відповідно до закону подає до Верховної Ради України звіт про виконання Державного бюджету України. Поданий звіт має бути оприлюднений.», ст. 119 «Місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують: …5) звіт про виконання відповідних бюджетів та програм;» Також суспільство через депутатів може змінювати локально, на своїх територіях проживання, голів державної адміністрації, - ст. 118: «Якщо недовіру голові районної чи обласної державної адміністрації висловили дві третини депутатів від складу відповідної ради, Президент України приймає рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації.» та проводити референдуми місцеві і загальнодержавні для досягнення своїх законних бажань, - ст. 38 «Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.».
 
Висновок: у тексті Конституції України віддзеркалюються всі основні риси громадського суспільства, тим самим доведено існування громадянського суспільства в Україні.


 
ІІ. Задача:
Громадянин України був призваний до лав Збройних сил України. У військовій частині він відмовився брати до рук зброю, мотивуючи це своїми релігійними переконаннями. Дати юридичну кваліфікацію казусу. Чи порушені конституційні права громадянина? Як вирішити це питання? Які нормативні акти регулюють дане питання?
 
Відповідно до статті 35 Конституції України «..Ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов'язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов'язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.»
У відповідності до статті 2 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» від від 12 грудня 1991 року N 1976-XII (з подальшими змінами і доповненнями): «Право на альтернативну службу мають громадяни України, якщо виконання військового обов'язку суперечить їхнім релігійним переконанням і ці громадяни належать до діючих згідно з законодавством України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю», тобто для цієї категорії громадян законодавством передбачено право на альтернативну службу, але за визначених умов:
1). Відповідно до статті 4 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу»: «На альтернативну службу направляються громадяни, які підлягають призову на строкову військову службу і особисто заявили про неможливість її проходження як такої, що суперечить їхнім релігійним переконанням, документально або іншим чином підтвердили істинність переконань та стосовно яких прийнято відповідні рішення.»
2). Якщо релігійні переконання Громадянина відповідають «Переліку релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 1999 р. N 2066.
3). Відповідно до пункту 4 «Положення про порядок проходження альтернативної (невійськової) служби», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 1999 р. N 2066: «Для вирішення питання про направлення на альтернативну службу громадянин після взяття на військовий облік, але не пізніше ніж за два календарні місяці до початку встановленого законодавством періоду призову на строкову військову службу особисто подає письмову заяву до комісії у справах альтернативної (невійськової) служби (далі - комісія) за місцем проживання…»
 
За умов даної задачі виходить, що конституційні права Громадянина не порушені, оскільки він пропустив термін подачи заяви до комісії у справах альтернативної (невійськової) служби і через це не скористувався правом альтернативної служби.
Тому данне питання треба вирішувати по-людськи: домовитись з керівництвом військової частини, щоб посприяли у подачі письмової заяви до відповідної (районної чи обласної) комісії у справах альтернативної (невійськової) служби, додати всі необхідні документальні підтвердження належності до релігійної організації, що є у Переліку та очікувати рішення комісії.
У разі позитивного рішення комісії, подальша альтернативна службу буде проходити або в іншій місцевості або в цій же військовій частині і Громадянин може працювати відповідно до «Переліку видів діяльності, якими можуть займатися громадяни, що проходять альтернативну (невійськову) службу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2004 р. N 1795.