Контрольна робота з дисципліни: "Економічна політика" на тему: "Бюджетна система та бюджетний устрій"
<-- До розділу СТОРІНКА МАЙБУТНІХ ДЕРЖСЛУЖБОВЦІВ
Міністерство освіти і науки України
Чернігівський державний технологічний університет
Контрольна робота
з дисципліни: “Економічна політика”
на тему:
Бюджетна система та бюджетний устрій
Виконав студент
групи ЗДСВ-052
Перевірив викладач
Бутко М.П.
Чернігів 2006
Бюджетна система та бюджетний устрій
Вступ
1. Бюджет. Державний бюджет
2. Бюджетний устрій
3. Бюджетна система
Висновки
Джерела
ВСТУП
З моменту проголошення незалежності України розпочалася активна робота по розбудові її фінансової системи. При цьому особлива увага приділяється процесу створення нового фінансово-бюджетного механізму. Фінанси можна розглядати як сукупність грошових відносин, організованих державою, в процесі яких здійснюється формування та використання загальнодержавних та децентралізованих фондів грошових коштів. Вони використовуються для досягнення економічних, політичних та соціальних задач.
За останні роки значно виросли бюджетні витрати, пов'язані з державним втручанням в економіку з метою забезпечити виконання державних соціальних програм. Наприклад, різке підвищення пенсій, що було зроблено за час прем'єр-міністра у 2004 році, на мою думку, як і на думку моїх колег по роботі, буде ще довго дуже негативно впливати на економіку України, бо ніде у світі немає такого, щоб пенсії у людей були вищі за заробітні плати або однакові. Де ж держава на це візьме кошти? Потрібно шукати додаткові джерела наповнення державного бюджету. І хоча передостаннім часом наступний прем'єр заявляла що гроші знайдуться, – виведуться з “тіні”, - вже маємо нового прем'єра, - навіть не прем'єра, а вже виконуючого обов?язки, який обіцяє побудувати роботу Кабінета Міністрів іншим чином. Бюджет цього року був прийнятий ледь-ледь вчасно.
А державний бюджет - це найважливіша ланка фінансової системи країни, це централізований фонд грошових ресурсів, який знаходиться у розпорядженні уряду і використовується для фінансування загальнодержавних витрат - утримання армії, держапарату, фінансування науки, соціальних програм, природоохоронних програм, управління економікою країни та ведення зовнішньої політики. І підготовлюватися він повинен завжди своєчасно і відповідно до потреб держави і суспільства, а також обов'язково виконуватися, що на сьогоднішній день, поки що, не помітно для пересічних громадян.
Державний бюджет можна визначити як систему планових видатків по урядових програмах та очікуваних надходжень від податкової системи. Держава використовує бюджетні кошти для впливу на економічну кон'юнктуру, проведення антикризових заходів, підтримку вітчизняних галузей, підприємств, які опинилися в скрутному стані.
Бюджет відіграє керівну роль в системі фінансових планів, про що свідчить таке:
- концентрація основних державних доходів у вигляді податків, зборів, відрахувань;
- фінансування основних державних видатків;
- вплив на народногосподарські пропорції та контроль за формуванням грошових фондів у народному господарстві.
Державний бюджет приймається щорічно вищим законодавчим органом країни. Його формування можливе завдяки існуванню таких інститутів як бюджетний устрій та бюджетна система країни.
1. Бюджет. Державний бюджет
Державний бюджет України — це загальнодержавний фонд коштів, з якого органи державної влади отримують кошти для матеріального опосередкування свого функціонування.
Але це визначення бюджету застосовується, коли йде мова про фінансування державних потреб. На практиці величезна маса коштів, про яку йдеться в Законі України «Про Державний бюджет України», ніколи в цілісному вигляді не існує, оскільки відразу після надходження коштів на бюджетний рахунок вони використовуються на фінансування державних потреб.
Бюджет — це лише форма утворення, план формування централізованого фонду коштів і його використання. Це великий кошторис, розпис доходів і видатків, який повинен бути узгоджений по термінах надходження й використання коштів.
Є також таке формулювання поняття «бюджет»: Під бюджетом у власному і тісному сенсі слова розуміють загальне можливе обчислення майбутніх видатків і очікуваних для покриття їх доходів держави з підведеним балансом, для певного майбутнього періоду часу, який має назву фінансовий або бюджетний рік. Тобто бюджет будь-якої держави — це є її фінансовий план. Але це не просто фінансовий план. Це її основний фінансовий план, оскільки в державі існує багато фінансових планів, але бюджет як фінансовий план, відіграє координуючу роль по відношенню до них. Так, будь-яке міністерство має свій фінансовий план (кошторис), але він залежить від бюджету, з якого надходять асигнування, або в нього відраховуються платежі.
Для успішного функціонування кожній державі необхідно запланувати можливе одержання доходів для покриття першочергових видатків.
Можливості планування на далеку перспективу обмежені, тому фінансовий план повинний бути пристосований до певного проміжку часу. Складання періодичного плану достатньо повного, доволі чітко і правдиво складеного, дає можливість привести в рівновагу доходи і видатки, зібрати заплановані доходи і ефективно фінансувати витрати, необхідні для виконання завдань, які Конституцією покладені на державу. Все це стосується бюджету як економічної категорії. Бюджет у кожній державі відіграє і правову роль, оскільки він всюди затверджується законом.
Державний бюджет України — бюджет, який складається, затверджується і виконується центральними органами державної влади України.
2. Бюджетний устрій
Бюджетний устрій представляє собою сукупність принципів, на яких базується бюджетна система та організації бюджетної системи країни. Це побудова системи бюджетів, її поділ на окремі види бюджетів на основі державного і територіального устрою країни. Тобто це система принципів організації системи бюджетів та взаємозв'язків між її окремими ланками. Раніше бюджетний устрій в Україні регламентувався Законом України "Про внесення змін і доповнень до Закону УРСР "Про бюджетну систему УРСР", прийнятим у червні 1995 року.
Згідно з цим Законом Державний бюджет України, республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, міські, районні в містах, селищні, сільські бюджети є самостійними. Ця самостійність забезпечується наявністю власних доходних джерел і правом визначення напрямків їх використання.
Закріплення в Конституції України інституту місцевого самоврядування та його матеріальної і фінансової основи обумовило необхідність невідкладного практичного розв'язання проблем становлення місцевих фінансів, організації фінансової системи держави на принципово нових засадах. Адже місцеві фінанси є не в усіх країнах. Вони є лише там, де держава визнає «право» на автономію місцевих органів влади, де вона розмежовує функції та завдання, що покладаються на центр і території.
Там, де держава бере функції управління на місцях у свої руки, там немає місцевих фінансів. У таких країнах фінансова система деформується і домінують лише державні фінанси. Як показує історичний досвід, внаслідок цього знижується і ефективність державного управління, наростають бюрократизм, у негативному розумінні цього слова, і відчуження людей від влади. До країн, де не визнається право існування місцевих фінансів, належать держави з тоталітарними режимами.
Бюджетний устрій ґрунтується на принципах єдності, повноти, гласності, наочності і самостійності всіх бюджетів, що входять до бюджетної системи України.
Принцип єдності бюджету означає існування єдиного рахунку доходів і видатків кожної ланки бюджетної системи.
Принцип повноти полягає у відображенні у бюджеті всіх доходів і видатків.
Принцип достовірності - це формування бюджету на основі реальних показників, науково обґрунтованих нормативів
Принцип гласності забезпечує висвітлення в засобах масової інформації показників бюджетів і звітів про їх виконання.
Принцип наочності - це відображення показників бюджетів у взаємозв'язку з загальноекономічними показниками в Україні та за її межами.
Самостійність бюджетів забезпечується наявністю власних доходних джерел і правом визначення напрямків їх використання.
Подальше удосконалення бюджетного устрою України має за мету чітке розмежування функцій між різними рівнями бюджетної системи. Наприклад, уряд фінансує програми, які сприяють розвитку нації в цілому (оборона, космічні дослідження, зовнішні відносини, наука і т.п.), місцеві бюджети виділяють кошти для фінансування шкіл, охорону правопорядку і таке інше. При цьому забезпечується економічна самостійність бюджетів всіх рівнів, взаємодія між бюджетами різних рівнів здійснюється по взаємній згоді; зміцнюється дохідна частина місцевих бюджетів; створюються цільові бюджетні фонди для фінансування міжрегіональних програм; використовується система субвенцій.
З прийняттям Конституції України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", затвердженням Верховною Радою України нової структури Класифікації доходів та видатків бюджету виникла необхідність внесення змін до основного бюджетного закону. Окрім того, норми діючого Закону "Про бюджетну систему УРСР" не витримувались, тому з'явилась необхідність посилити законодавчі вимоги до всіх учасників бюджетного процесу з метою підвищення відповідальності за утворення заборгованості, реальне планування бюджетних потреб, ефективне та економне витрачання бюджетних коштів.
Цим була обумовлена необхідність розробки проектів нового Закону України "Про бюджетну систему та бюджетний процес". Норми цього закону повинні дозволити:
- чітко розмежувати повноваження та відповідальність виконавчої та законодавчої влади в процесі підготовки, затвердження та виконання бюджету;
- уточнити процедури підготовки та прийняття бюджету;
- сформулювати процес утворення зобов'язань та платежів з бюджету і їх погашення таким чином, щоб не допустити утворення заборгованості в бюджетній сфері;
- встановити ліміти на максимальний рівень державного боргу та гарантійних зобов'язань;
- чітко визначити відповідальність розпорядників бюджетних коштів на всіх рівнях.
3. Бюджетна система
Бюджетна система — це заснована на економічних відносинах, врегульова¬них правовими нормами, сукупність видів бюджетів, які існують на території держави.
Кожна держава має свою бюджетну систему і встановлює принципи її побудови, з тим щоб власний бюджет мала сама держава, її частини (якщо це федерація) і всі адміністративно-територіальні одиниці, тобто бюджетний устрій в державі визначається формою державного устрою і включає в себе організацію бюджетної системи, принципи її побудови, повноваження законодавчих та виконавчих органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів.
Бюджетний устрій залежить від державного устрою. Україна — унітарна держава, в якій, відповідно до статті 7 Конституції, визнається і гарантується місцеве самоврядування, функціонування якого без власних бюджетів неможливо. В зв'язку з цим бюджетна система України складається з двох рівнів: державного бюджету та республіканського бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів.
У державах з федеративною формою устрою існує трирівнева бюджетна система: федеральний бюджет; бюджети суб'єктів федерації (наприклад, у Російській Федерації — республіканські бюджети республік у складі РФ, крайові, обласні бюджети областей, міські бюджети міст Москви та Санкт-Петербурга, обласні бюджети автономних областей, окружні бюджети автономних областей); місцеві бюджети — районні бюджети районів, міські бюджети, районні бюджети в містах, бюджети селищ і сіл.
Після проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року Україна змінила принцип побудови державного бюджету. В часи входження України в Союз РСР державний бюджет України об'єднував в собі республіканський бюджет, бюджети областей та міст Києва та Севастополя, тобто являв собою сукупність усіх бюджетів.
Тепер, у відповідності з статтею 2 Закону України «Про бюджетну систему України» сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, є зведеним (консолідованим, як називають зведені бюджети всюди, в тому числі і в Росії) бюджетом України.
Зведений бюджет не затверджується Верховною Радою України, а використовується для аналізу і визначення засад державного регулювання економічного і соціального розвитку України.
Кожний з видів бюджетів, які існують в Україні, затверджується відповідним органом місцевого самоврядування, але і в системі місцевих бюджетів існують зведені (консолідовані) бюджети, які об'єднуються спочатку з бюджетом вищого рівня, а потім — в бюджет області, а бюджети областей входять у зведений (консолідований) бюджет України.
Зведеними (консолідованими) бюджетами в Україні є: Державний бюджет, бюджет Автономної Республіки Крим; бюджети областей; бюджети районів; бюджети міст, які мають районний поділ.
Бюджет Автономної Республіки Крим об'єднує республіканський бюджет та бюджети районів і міст республіканського підпорядкування Автономної Республіки Крим.
До місцевих бюджетів належать обласні, міські, районні, районні в містах, селищні і сільські бюджети.
Бюджет області об'єднує обласний бюджет та бюджети районів і міст обласного підпорядкування.
Бюджет району об'єднує районний бюджет, бюджети міст районного значення, селищні та сільські бюджети. (частина шоста статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 02.12.97 р. N 652/97-ВР).
Бюджет міста, яке має районний поділ, об'єднує міський бюджет та бюджети районів, що входять до його складу. У випадках, коли міській, районній у місті Раді народних депутатів адміністративно підпорядковані інші міста, селища чи сільські населені пункти, бюджети цих міст, селищні, сільські бюджети об'єднуються відповідно у бюджеті міста або бюджеті району в місті, Радам народних депутатів яких підпорядковані зазначені населені пункти.
Закон про бюджетну систему передбачає випадки, коли в ході виконання бюджету рівень дефіциту бюджету перевищує встановлений або виникає значне зниження надходжень від доходних джерел. Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим і ради органів місцевого самоврядування за пропозицією Кабінету Міністрів і відповідних виконавчих органів місцевого самоврядування приймають рішення про запровадження пропорційного скорочення затверджених бюджетних видатків щомісячно по всіх видатках, крім захищених (перелік яких повинна щороку приймати рада при затвердженні відповідного бюджету) до кінця бюджетного року. Якщо Верховна Рада не приймає рішення щодо пропорційного скорочення видатків, Президент України має право зупинити або скоротити фінансування окремих видатків, попередивши про це Верховну Раду України за 2 тижні.
Закон України «Про бюджетну систему України» передбачає можливість скорочення надходжень або виникнення чи збільшення видатків з Державного або місцевих бюджетів через те, що відповідні ради або їх виконавчі органи прийняли рішення, що потягли за собою такі видатки. Тоді ці органи повинні передбачити джерела покриття цих видатків.
Стаття 18 Закону України «Про бюджетну систему України» поділяє видатки усіх бюджетів на поточні видатки та видатки розвитку.
Поточні видатки — це витрати бюджетів на фінансування мережі підприємств, установ, організацій і органів, які діють на початок бюджетного періоду, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення та інших заходів.
До видатків розвитку належать витрати на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, субвенції та інші видатки — на розширене відтворення.
Склад і структура видатків Державного і місцевого бюджетів визначаються їх економічним змістом, роллю в розподілі валового внутрішнього продукту. Загальними принципами розподілу видатків між ланками бюджетної системи України є підвідомчість (підпорядкованість) установ і організацій, що фінансуються з певного виду бюджету, та значимість заходів, що фінансуються.
Бюджетні кошти витрачаються тільки за цільовим призначенням і в межах, затверджених відповідним правовим актом — законом про Державний бюджет чи рішенням ради місцевого органу самоврядування. У правові акти про бюджет не можуть включатися статті видатків, які не передбачені чинними законами.
Значна частина видатків в Україні припадає на Державний бюджет, оскільки основні функції керування державою, оздоровлення економіки, фінансово-кредитної системи зосереджені у віданні державних органів.
Висновки
Поділ витрат бюджетів на видатки розвитку, поточні видатки має юридичне значення, оскільки за наявності дефіциту бюджету першочерговому фінансуванню підлягають видатки, які включаються в бюджет поточних видатків. Це новина, пов'язана з новою державою. Отже, раніше в першу чергу фінансувалися видатки на промисловість, сільське господарство, а не на поточні витрати. А це, на мою думку крок до шляху “проїдання” бюджету. Фінансувати краще інвестиційні проекти, за рахунок яких можливо буде зробити соціальну допомогу населенню.
Також великою проблемою на сьогоднішній день є недосконалість податкового законодавства і слабкість його механізму забезпечити достатнє наповнення бюджетів.
Проблема бюджетів всіх рівнів, починаючи із найвищого полягає, напевно й в тому, що в нашій державі дуже нестабільна політична ситуація – уряди міняються дуже-дуже швидко; немає, в усякому випаду, я не бачу щоб було, єдиного підходу до побудови плану розвитку економіки в державі на тривалий час і його послідовного виконання.
Кожному новому уряду або «дістався бюджет з дірками» або формують такий, бо не можуть спланувати кращий, за об’єктивних, а як же, умов, і потім з усіх зусиль намагаються його виконати в повному обсязі до прийняття наступного; і водночас з цим, народні депутати, як представники не тільки виборців але й політичних партій, поки не можуть виробити спільне бачення розвитку економіки нашої держави хоча б на 10 – 15 років і працювати разом заради досягнення цієї стратегічної мети, то змін на краще важко очікувати.
Джерела:
1. Кравченко В.І. Фінанси місцевих органів влади України. Основи теорії і практики. – Київ: НДФІ,1997. – С. 69.
2. Кравченко В.І. Місцеві фінанси України: Навчальний посібник – К.: Товариство «Знання», КОО, 1999. – 487 с. – (Вища освіта ХХІ століття).
3. Фінансове право: Підручник / (Алісов Є.О., Воронова Л.К., Кадькаленко С.Т. та ін.); Керівник авт. Колективу і відп. ред. Л.К. Воронова. – Видання друге, виправлене та доповнене – Х.: Фірма «Консум», 1999. – 496 с.
4. Л.О. Коваленко Фінансовий механізм макроекономіки: Навчальний посібник. – Київ: Інст. Змісту та методів навчання Міністерства освіти України; Чернігівський державний інститут економіки та управління, 1998 – 84 с.
5. ЗАКОН УКРАЇНИ Про Державний бюджет України на 2006 рік
