КУРСОВА РОБОТА "Особливості акцентуацій характеру підлітків"

  <-- До розділу СТОРІНКА МАЙБУТНІХ ДЕРЖСЛУЖБОВЦІВ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ Т.Г. ШЕВЧЕНКА

 

 

 

 

Кафедра психології

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

Особливості акцентуацій характеру підлітків

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала

 

студентка 4 курсу 55 групи

спеціальності “Психологія”

Anodonta.com.ua

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Чернігів

2006

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

Вступ.............................................................................................................................3

І. Особливості підлітка

1.1. Криза підліткового періоду.........................................................................4

1.2. Анатомо-фізіологічні зміни в організмі підлітка......................................7

1.3. Психологічні особливості підліткового віку.............................................9

ІІ. Характер

2.1. Поняття характеру......................................................................................14

2.2. Акцентуації характеру...............................................................................15

ІІІ. Психодіагностика акцентуації характеру..........................................................20

ІV. Дослідження типів акцентуацій характеру

4.1. Проведення дослідження та його результати..........................................22

4.2. Методичні рекомендації по результатам тестування.............................24

Висновок.....................................................................................................................29

Додаток 30

Список використаної літератури..............................................................................42

 

 

 

ВСТУП

Кожний віковий період в житті людини по своїй суті дуже важливий. Розвивається людина, розвивається і особистість, індивідуальність. І особливо велику роль відіграють перші етапи становлення людини-особистості, серед яких і є підлітковий період. Підліток - це вже не дитина, але ще і не дорослий. І ця, в дечому маргінальна позиція підлітка і є специфікою, цього періоду, але це далеко ще не розкриває суті, не пояснює його поведінки. Тому ми і повинні розглянути особливості, зміни, які відбуваються в це час - і анатомо-фізіологічні, і психічні, і соціально-психологічні, звернути увагу на характер, його роль у поведінці, спілкуванні, розумінні з оточуючими підлітка людей (однолітків, дорослих і т.д.), дати визначення акцентуації характеру, їх типів. Підтвердити наші теоретичні твердження емпіричним дослідженням акцентуацій характеру у підлітків, або навпаки - заперечити цю думку (що в підлітковому періоді відбувається загострення рис характеру). В разі підтвердження цієї думки надати методичні рекомендації по корекції поведінки для його подальшого нормального розвитку, для допомоги у спілкування з оточуючими і взагалі розумінні самого себе.

 

 

І. Особливості підлітка

1.1. Криза підліткового періоду

Сьогодні в психологічній літературі можна знайти різні точки зору щодо розуміння підліткового періоду, а точніше підліткової кризи. Але в цілому їх можна представити у вигляді двох точок зору: з одного боку - акцент робиться на ідеї перелому, раптових змін у розвитку, які і ведуть за собою значні зміни у поведінці, мисленні і уявленні (які є необхідними, потрібними), а з іншого - розуміння кризи як психологічного відхилення (порушення), яке супроводжується стражданнями, пригніченістю, тривожністю. А саме, одні психологи вважають можливість без кризового проходження цього періоду (Д.Д. Ельконін, М. Кле, Н. Роттер та ін.). Інші ж, навпаки, підкреслюють його конфліктність, кризисність.

Опис підліткового періоду, як стресу, переживань і конфлікту має досить довгу історію. Вперше подібну характеристику дав ще Ж.-Ж. Руссо, а за ним - німецькі романтики. Подібні уявлення, але вже у сучасній психології, як про емоційну бурю (внутрішні конфлікти, напруга, нестабільність) було привнесено Стенлі Холлом - його формулою, яка була запозичена у тих же німецьких романтиків - “storm and stress.

Психоаналіз розглядав підлітковий вік як період у тривалому розвитку людини (пробудження лібідо - сексуальної енергії розпочинається ще до пубертату), тому, те, що відбувається в цей час, пояснюється через особливості дитинства, яке наче відтворюється у підлітковому віці, а значить і відроджує старі конфлікти (в тому числі і Едипів комплекс).

Роберт Бернс у поведінці підлітків вбачав дещо парадоксальне: очевидний негативізм часто може комбінуватись (або поєднуватись) з явною конформністю, а прагнення до автономністю, незалежністю - з проханнями про допомогу, пораду.

Коулмен1 намагався пояснити трудність проблеми перехідного періоду з двох позицій - психоаналітичної і соціально-психологічної.

Л.С. Виготський2 першим із радянських психологів ввів в періодизацію дитячого розвитку поняття про критичні, перехідні і про стабільні, усталені вікові періоди; і запропонував розділити і розглядати окремо критичний період статевого дозрівання і стабільний період - підлітковий вік, тим самим вважаючи, що характер “вибуху” зовсім необов’язковий для перехідного періоду. Л.С. Виготський зазначав, що за всяким негативним симптомом кризи приховується позитивний зміст, який полягає в основному у переході до нової і вищої форми розвитку. Підліток наче провокує заборони, спеціально примушуючи перевірити свої сили у подоланні цих заборон.3

Емпіричні дослідження, які були проведені в наш час, надали замало доказів ідеї конфліктної кризи в нормальному розвитку підлітка. Так Доуван і Адельсон у своєму дослідженні прийшли до висновку, що хоча підлітковий період багатьма і вважається специфічним етапом у розвитку людини, ця криза являється в цьому процесі винятком. А саме для підліткового віку необов’язково характерні психологічні потрясіння і конфлікти (це підтверджують і лонгітюдні дослідження на маленьких дітях і дітях передпідліткового віку, які не виявили симптомів психологічних порушень).

Тому-то підліткова криза і патологія - це зовсім не одне і теж саме.

Так коли ж наступає цей час підліткової кризи? Підлітковий вік - це період онтогенезу, який знаходиться між дитинством і ранньою юністю (вік від 10-11 до 13-14 років, хоча це відносно); тому його іноді розділяють на підперіоди:

- передпідлітковий,

- молодший підлітковий вік,

- середній підлітковий.

Головна особливість підліткового періоду - різкі якісні зміни, які зачіпають всі сторони (і фізичну, і психічну, соціальну, психологічну) розвитку, при чому в одних це відбувається скоріше, у інших - повільніше (наприклад - дівчата розвиваються скоріше за хлопчиків; розвиток різних сторін психіки відбувається нерівномірно). Тому асинхронність розвитку розглядається як інтеріндивідуальна (неспівпадання у часі психологічного розвитку підлітків, які належать до одного хронологічного віку), так і інтраіндивідуальна (а саме - відмінність з боку розвитку одного підлітка).

Криза підліткового віку проходить три фази:1

1) негативну (передкритичну) - фаза ломки старих поглядів, стереотипів, структур,

2) апогей кризи (як правило - це тринадцять років),

3) посткритична фаза - період формування нових стереотипів і побудови нових структур.

Виділяють два головні шляхи проходження вікових криз (подібне відмічав і Р. Берн).

1) криза незалежності.

Симптоми: норовистість, упертість, негативізм, примхливість, знецінювання дорослих, заперечення їхніх вимог, протест-бунт, ревнощі до власності тощо.

2) криза залежності.

Симптоми: надмірна слухняність, регрес до старих інтересів, вкусів, форм поведінки...

В завдання психології і входить надання допомоги підлітку в розумінні того, що з ним відбувається, своєчасна діагностика крайніх форм кризи... Але для цього потрібно і вловити специфіку цього віку: роздивитись і усвідомити ті зміни, які і відбуваються в організмі підлітка (як фізичні, так і психічні).

 

 

1.2. Анатомо-фізіологічні зміни в організмі підлітка

Біологічно підлітковий вік, як ми вже відмічали, відноситься до передпубертатного і пубертатного періоду, хоча і не співпадає повністю. Передпубертатний період це від 7 до 11-13 років, пубертатний від 11-16 у дівчат і від 13 до 17-18 років у хлопців (а саме, хлопці відстають на два роки у своєму розвитку), при чому це не межа.1 Пубертатний період - час прискореного фізичного розвитку і статевого дозрівання, яке характеризується важливими змінами в організмі підлітка, в тому числі і поява вторинних статевих ознак.

Початок пубертату2 пов’язано зі змінами в ендокринній системі (діяльність гіпофізу активізується, особливо його передня доля, гормони якої стимулюють ріст тканин і функціонування щитовидної, статевих, надниркових - залоз внутрішньої секреції), а це веде за собою різкий стрибок у рості, збільшення у розмірі ваги, частин тіла, крім мозку, черепної коробки і статевих органів. Як правило, подовжуються ноги і збільшується тіло в цілому, через рік - зростає і тулуб. А саме, пропорції тіла наближуються до характерних дорослим. Хребет відстає в річній прибавці від темпу росту тіла в довжину, бо до 14 років простір між хребтом ще заповнений хрящем, що і визначає податливість хребта до скривлення при неправильному положенні тіла, тривалих двосторонніх напругах або надмірному фізичному навантаженні. У хлопців активно ростуть м’язи і збільшується чисельність червоних кров’яних тілець, які несуть кисень до м’язів; об’єм легенів стає більшим, ніж у дівчат (відбувається розвиток м’язів у хлопців за чоловічим типом, а м’яких тканин у дівчат - по жіночому типу, але цей процес ще не завершується, тому м’язи підлітка втомлюються скоріше, ніж у дорослих).3

Нерівномірність розвитку серця і судин, а також посилена діяльність залоз внутрішньої секреції часто приводить до деяких тимчасових порушень кровообігу, підвищення артеріального тиску, напруженості серцевої діяльності, головних болів. Нервова система ще не завжди здатна витримувати сильні і довгодіючі подразники і під цим впливом їх частина переходить до стану гальмування або, навпаки, сильного збудження.1

На початку юності виробляються гормони - андрогени, які стимулюють статевий потяг, а значить і інтерес до іншої статі (це пов’язано і з початком статевого дозрівання - у дівчат - менструації, у хлопців - полюції). Отже, пубертатний період - час прискореного фізичного розвитку і статевого дозрівання, яке характеризується важливими змінами і організмі підлітка - пубертатний стрибок. Бурхливий ріст, дозрівання організму, відбуваючи психічні зміни (далі буде розглянуто) - відбивається на функціональних становищах підлітка. Образливість, плач без якої-небудь видимої (часто навіть неусвідомленої) причини, часто різка зміна настрою найбільш характерна для дівчат (особливо загострюється в дні менструації). У хлопців зростає рухлива активність. В 13-14 років - часто відмічається своєрідне чередування всплесків активності і її падіння. З підвищеною втомлюваністю пов’язано і явище специфічних “підліткових лінощів”. Зміни, які відбуваються у моторній сфері: нове відношення росту м’язів і м’язової сили, зміни пропорцій тіла - приводять до тимчасових порушень координації великих і малих рухів.2

Процес дозрівання впливає і на розвиток мови, особливо у хлопців. Вона стає більш лаконічною і стереотипною, що проявляється в специфічній “глагольной речи.3

Біологічне дозрівання веде за собою і зміни у зовнішності, особливо це стосується обличчя. Самооцінка зовнішності являється важливою передумовою формування Я-концепції, ідентичності, (чоловік, жінка), загального відношення до себе. Виникаюча диспластичність, надмірна вага, функціональна слабкість і функціональні зрушення ведуть до значних переживань, пов’язаних з подобою тіла фізичним Я.

У підлітковому віці втрачається існуючий в дитинстві баланс діяльності ендокринної і нервової систем, а новий тільки-но ще встановлюється. Ця перебудова впливає і на внутрішньому стані реакцій, настрої підлітків і являється основою для його загальної нестабільності, роздратованості, вибуховості, збудливості, рухливої активності, періодичною апатією, в’ялістю. Найбільш важливими компонентами психофізіологічного розвитку підлітка є статеве дозрівання і статева ідентифікація, які являються двома лініями єдиного процесу психосексуального розвитку. На психофізіологічному рівні дискомфорт підлітка пояснюється різними причинами:1 1) нестабільністю емоційної сфери, 2) особливостями ВНД, 3) високим рівнем ситуативної тривожності.

1.3. Психологічні особливості підліткового віку

В підлітковому віці відбувається не лише анатомо-фізіологічний, а й когнітивний, психологічний розвиток особистості. До центральних психологічних новоутворень відносяться - поява самосвідомості, як можливості зрозуміти себе, пов’язаної з відкриттям світу власних переживань і упорядкування котрих стає можливим тільки з появою мислення в поняттях2 (Л.С. Виготський, Е. Еріксон, М. Кле та інші).

На думку М. Кле3 існує три головних завдання становлення підліткової самосвідомості:

1) самоусвідомлення часової протяжності власного Я, яке включає дитяче минуле і визначає проекцію в майбутнє,

2) усвідомлення себе як відмінного від інтеріорізованих батьківських думок про себе,

3) здійснення системи виборів, яка забезпечує цілісність особистості (вибір професії, статева поляризація, ідеологічні установки тощо).

Е. Еріксон виділив параметри розвитку, які характерні для кожної стадії життя людини. Так, для підлітка на його думку, параметр який виник в цей період, коливається ніж позитивним полюсом ідентифікації Я і негативним полюсом плутанини ролей школяра, і сина, і друга, і т.д., котрі підліток має зібрати в єдине ціле, зв’язавши з минулим і направити в майбутнє.1

Л.С. Виготський зазначав, що важливі новоутворення підліткового віку відбуваються в середині важливих для підлітка відношеннях з однолітками обох статей, в середині ведучої для підліткового періоду діяльності орієнтації на себе, відкриття себе.2

Підліток неначе дивиться на себе, свої можливості начебто ззовні, порівнює себе з іншими - дорослими і однолітками. Відбувається перехід орієнтації на оцінку оточуючих до орієнтації на самооцінку, формується уявлення про Я-ідеальне. Піаже3 писав, що коли дитина кооперується з собі подібним, вона вже доросла.

Підлітки скоріше і успішніше справляються з інтелектуальними завданнями, ніж в більш ранньому віці. Крім розвитку формального операціонального мислення, у них з’являється більша усвідомленість відмінності між приємним явищем і зберігаємого в пам’яті, - здатність будувати теоретичні припущення, які основані на тільки-но побаченому, переході до логічної пам’яті. Відбувається становлення спрямованості, виборності сприймання, формується абстрактне теоретичне мислення, розвиваються гіпотетико-дедуктивні процеси (на основі одних загальних уявлень, шляхом побудови гіпотез і їх перевірка), з’являється можливість будувати складні висновки, видвігати гіпотези і перевіряти їх. Формування теоретичного дискурсивного (міркуючого) мислення - мислення, яке основане на оперуванні не конкретними образами, а поняттями. Тому в інтелектуальній діяльності посилюється індивідуальні відмінності, пов’язані з розрізненням самостійного мислення, інтелектуальної активності, творчого індивідуального підходу до рішення задач.

Самі 13-літні підлітки дуже стурбовані вмінням володіти власною поведінкою. Особливістю вольової поведінки цього віку є відсутність або надзвичайно слабка представленість в ньому саме виконавчої ланки. Характерна і “установка на відмову від зусиль”.1 Підлітки бурхливо і безпосередньо виражають свої емоції, вони часто не можуть стримувати радість, гнів, збентеженість. Особливістю емоційного реагування 13-14-літніх школярів-підлітків є і порівняна легкість виникнення у них переживань емоційної напруги і стресу.

В цей період “зворачується” дитяча форма уяви і починає складатися нова. В 13-літньому віці мрії все більше починають займати місце гри, створюючи тим самим ідеальні образи майбутнього.

А. Гезел2, американський психолог, описав особливості біологічного дозрівання, інтересів, і поведінки дітей в підлітковому віці і, вважаючи, що перехід від дитинства до дорослості йде з 11 до 21 року, де особливо важливі перші п’ять років (з 11 до 16 років, бо, якщо десять, одинадцять, дванадцять років - це ще дитина, то потім це вже щось більше в своєму розвитку). 13 років - підліток, для якого характерна зверненість в середину (інтровертність), самокритичність, вразливість до критики, критичне ставлення до батьків, виборність у дружбі. 14 років - підліток: екстраверсія, енергійність, товариськість, упевненість у собі, цікавість до інших, порівняння себе з героєм (своїм ідеалом). 15 років - підліток: здобуваються індивідуальні відміни: рух незалежності, свобода від зовнішнього контролю, початок усвідомленого самовиховання. Вразливість, сприйнятливість до негативного впливу. 16 років - підліток: рівновага, бунтівництво поступається місцем життєрадісності, збільшується внутрішня самостійність, емоційна урівноваженість, товариськість.

Бюлер3 виділив дві фази перехідного віку: 1) негативну, 2) позитивну. Негативна бере свій початок у допубертатному періоді (занепокоєність, тривожність, дратівливість). Це період мрій, суперечливих почуттів меланхолії. У дівчат - з 11 до 13 років, у хлопців - з 14 до 16 років. Позитивна - постійна близькість з природою, по іншому сприймається мистецтво, з’являється новий світ цінностей, потреба в інтимній людській близькості.

Відповідно до теорії К. Левіна1 найважливішими процесами перехідного віку є розширення життєвого світу особистості, її кругозору, почуття групової приналежності і типу людей, на яких вона орієнтується. Поведінка підлітка визначається проміжністю (маргинальністю) його положення. Це проявляється у психіці, для якої типові внутрішня сором’язливість, невизначеність рівнів притягань, внутрішніх протиріч, агресивність, схильність крайніх точок зору і позицій.

Столяренко Л.Д.2 виділяє слідуючи типи самовідношення підлітка:

1. “самооцінка” дитини є прямою проекцією оцінки матері,

2. змішана самооцінка,

3. підліток проектує точку зору батьків на себе, але дає їй свою оцінку,

4. підліток веде боротьбу проти поглядів батьків, але при цьому залишається в рамках тієї ж системи цінностей,

5. підліток відтворює у самооцінці негативні думки батьків про себе, але підкреслюючи, що таким він хоче бути,

6. підліток просто не помічає негативної оцінки батьків.

За Кольбергом3 підлітку (з 10 до 13 років) характерний другий рівень моральності - конвенціональний - орієнтація на принципи інших людей і на закони, а вже з 13 років людина судить про поведінку, виходячи з особистих міркувань, критеріїв - постконвенціональний (третій рівень).

Отже, психологічні новоутворення відбуваються завдяки розвитку соціальної дорослості - становлення готовності дитини до життя у суспільстві дорослих як його повноцінного і повноправного члена. Але поява у підлітка відчуття особистої дорослості і потреби в її визнанні вступає іноді (навіть у більшості випадків) у конфлікт, протиріччя, в якому значну роль відіграє характер (його риси), який формується в цей період.

 

 

ІІ. Характер

2.1. Поняття характеру

В підлітковому віці активно розвиваються і закріплюються вольові риси характеру. А характер людини впливає на його пізнавальні процеси - сприйняття, увагу, уявлення, мислення і пам’ять.

Характер - сукупність усталених рис особистості, які визначають відношення людини до інших людей, до виконуючої роботи.1

Характер проявляється в діяльності і спілкуванні, і включає в себе те, що надає поведінці людини специфічний для неї відтінок. Характер людини - це те, що визначає її значимість. Існує розподіл рис особистості на мотиваційні (які направляють діяльність, підтримують її) та інструментальні (надають їй певний стиль). Характер - і є інструментальна риса особистості. В основі характеру (фізіологічно): 1) динамічний стереотип, 2) тип нервової системи.

Головні риси особистості, які входять до складу характеру людини:

1) Властивості особистості, які визначають певні вчинки людини у виборі мети діяльності,

2) Риси, які відносяться до дій, направлених на досягнення поставлених цілей: наполегливість, послідовність і інші,

3) Екстраверсія - інтроверсія, спокій - тривожність, стриманість - імпульсивність і т.д.

В своєму формуванні, розвитку і функціюванні характер пов’язаний з темпераментом (це його динамічна сторона). Та все ж, ознаки характеру більш змістовні і більш оформлені. Наприклад, в руховій сфері ознаки темпераменту: швидкий, жвавий, різкий, в’ялий... Характеру - охайний, зібраний, організований або навпаки розхлябаний і т.д. Тому межа, яка розділяє темперамент і характер досить умовна. Між характером і особистістю також існують відмінності. Риси характеру відображають те, як діє людина, а риси особистості те, за ради чого він діє.

Перша спроба класифікації характерів належала ще Платону, якій створив типологію характерів, основаних на етичних принципах. В першій половині ХІХ ст. виникла наука про характери. Засновник френології Галль перелічує 27 елементарних психічних особливостей, здатностей, із яких складається людський характер. Вже наприкінці ХІХ ст. Джордано Ф., по суті, описав екстраверта і інтроверта. На початку ХХ ст. Н. Лосский запропонував свою класифікацію: чутливий, егоцентричний, зверхособистісний.

Серед клініцистів, які надали свою класифікацію характерів - найбільш відомими - К.Г. Юнг1 (виділив два типи характеру: екстравертів і інтровертів), Кречмер (два типи: циклоїдний, шизоїдний), Ганнуленін (сім типів), К. Леонгард і К. Лічко (на далі буде розглянуто).

З точки зору виразності рис характеру, характер може бути трьох видів:

1. патологічним (психопатії),

2. акцентуйований,

3. нормальний.

Та ми поведемо мову про акцентуації характеру у підлітків.

2.2. Акцентуації характеру

В словнику з психології зазначено, що при акцентуації характеру властива вразливість особистості по відношенню не до будь-яких (як при психопатіях), а лише до певного роду психотравмуючих впливів, які адресовані до так званого “місця найменшого супротиву” даного типу характеру, при зберіганні усталеності по відношенню до інших. Подібне визначення акцентуації характеру надав А.Е. Лічко,2 - це надмірне посилення окремих рис характеру, при яких спостерігаються не виходячи за межі норми відхилення у психології і поведінці людини, які межують з патологією. Такі акцентуації як тимчасовий стан психіки частіш за всього спостерігається саме у підлітковому і ранньому юнацькому віці. В процесі зростання дитини-підлітка особливості її характеру, які з’явились в дитинстві, втрачають свою гостроту, але з віком знову можуть загострюватися. Акцентуація з неявними проявами, на відміну від явних, потрібно вважати звичайним варіантом норми. Як вважає німецький психіатр К. Леонгард, у 20-50% людей деякі риси характеру на стільки загострені (акцентуйовані), що за певних обставин можуть привести до однотипових конфліктів і нервових вибухів. Акцентуації характеру частенько зустрічаються саме у підлітків (50-80%).1 акцентуація характеру за К. Леонгардом2 - це перебільшений розвиток окремих рис характеру в шкоду іншим, в результаті чого погіршується взаємодія з оточуючими людьми. І класифікація, яку він запропонував, має слідуючий вигляд:

1. Гіпертимний (гіперактивний) - надмірно піднятий настрій, завжди веселий, балакучий, енергійний, самостійний, прагне до: лідерства, ризику, авантюр, не реагує на зауваження, ігнорує покарання, відсутня межа самокритичності.

2. Дистимічний - постійно понижений настрій, зажура (сум), замкнутість, небагатослівність, песимістичність, його обтяжує гучне суспільство, у конфлікти вступає рідко, частіше в них виступає пасивною стороною.

3. Циклоїдний - товариськість циклічно змінюється (висока в період доброго настрою (підвищеного) і низька - пригніченості).

4. Емотивний (емоційний) - надмірна чутливість, вразливість, глибоко переживає найменші неприємності, надмірно чутливий до критики, частенько похмурий настрій.

5. Демонстративний - дуже виявлено прагнення бути в центрі уваги і досягати своїх планів за будь-яку ціну (сльози, хвороби, скандали тощо).

6. Збудливий - підвищена дратівливість, нестриманість, агресивність, похмурість, але можлива і льстивість, послужливість. Активно і часто конфліктують.

7. Застрягаючий - “застрягає” на своїх почуттях, думках, не може забути образи, “зводить рахунки”, схильність до затяжної непогодженості, в конфліктах - частіше активний.

8. Тривожно-педантичний - виразна занудливість у вигляді “переживань” подробиць, на роботі може виснажувати формальними вимогами, а вдома - завеликою акуратністю.

9. Тривожний (психостенічний) - понижений настрій, побоювання за себе, близьких, невпевненість у собі, крайня нерішучість, довго переживає невдачу, сумнівається у своїх діях.

10. Екзальтований (лабільний) - дуже змінний настрій, емоції яскраво виражені, велика відволікальність на зовнішні події, словоохотливість.

11. Інтровертований (шизоїдний, аутистичний) - замкнутість, обмежене спілкування, занурювання в себе, свої переживання не розповідає, хоча і характерна велика вразливість. Дуже стримано, холодно відноситься до інших людей, навіть до близьких.

12. Екстравертований (конформний) - широкий спектр спілкування, словоохотливість аж до балакучості, несамостійний, прагне бути як всі, неорганізований, полюбляє підпорядкування.

Дуже схожа з цією класифікацією і класифікація А.Е. Лічко,1 котра вже характеризує акцентуації характеру підлітків.

1. Гіпертимний тип. Відрізняється рухливістю, схильністю до пустунства, товариськістю. Дуже галасливі, завжди добрий настрій. За хороших загальних здібностей одночасно і велика невсидчивість, тому і навчаються нерівномірно. Часто можуть конфліктувати з дорослими. У них багато захоплень, хобі, але вони дуже недовготривалі (поверхневі) часто такі підлітки переоцінюються свої можливості, занадто впевнені в собі.

2. Циклоїдний тип. Висока дратівливість, схильність до апатії, перевага віддається самотності. Тяжко переживають навіть незначні невдачі, дуже дратуються навіть на критику, зауваження. Настрій час від часу змінюється від припіднятого до подавленого з періодами приблизно 2-3 неділі.

3. Лабільний тип. Характерний вкрай змінливий настрій. Приводом для цього може послугувати навіть незначне - слово, погляд... Поведінка майже повністю залежить від хвилинного настрою. Такі підлітки добре розуміють і відчувають відношення до них оточуючих.

4. Астено-невротичний тип. Характерна висока підозріливість і капризність, втомляємість, особливо при виконанні розумової праці, і роздратованість.

5. Сензитивний тип. Цей тип характеризується високою чутливістю до всього: і те що втішає, і те, що засмучує. Такі підлітки не люблять великих компаній, веселих ігор. Найчастіше вони сором’язливі і несміливі при сторонніх, а відкритими і товариськими вони бувають тільки з добре знайомими людьми. Віддають перевагу спілкуванню з малюками і дорослими, чим з ровесниками. Дуже слухняні і прив’язані до батьків. Дуже рано формується почуття відповідальності, високі моральні вимоги до себе й оточуючих.

6. Психастенічний тип. Цей тип характеризується прискореним і раннім інтелектуальним розвитком, схильністю до роздумів і міркувань до самоаналізу і оцінці поведінки інших.

7. Шизоїдний тип. Головна риса - замкнутість (надання переваги самотності). Підлітки дуже часто демонструють зовнішню байдужість до оточуючих людей, погано розуміють стан інших, їх почуття. Їх дуже важко зрозуміти оточуючим, особливо однолітками, а їх, як правило, не дуже люблять.

8. Епілептоїдний тип. Дуже часто плачуть, особливо в ранньому віці. Такі діти люблять мучити тварин, ображати меншого, в компаніях дітей поводять себе як диктатори. Їх риси - жорстокість, власність, егоїзм.

9. Істероїдний тип. Найбільш характерна риса цього типу - егоцентризм, прагнення до постійної уваги до своєї особи. Головне для них - привертати до себе увагу оточуючих, вислуховувати у свою адресу захоплення і похвалу.

10. Нестійкий тип (неустойчивий). Іноді про нього говорять як про слабовільного, котрий пливе за течією. Таких підлітків дуже притягають розваги, ледарство, святковість. Відсутні будь-які серйозні в тому числі професійні інтереси, майже зовсім не думають про майбутнє.

11. Конформний тип. Цей тип демонструє бездумне, а часто просто підпорядкування будь-яким авторитетам, групі. Це тип пристосування.

Але крім цих “чистих” типів акцентуацій характеру, зустрічаються, і навіть частіше, змішані форми - проміжні типи (одночасний розвиток декількох типових рис) і амальгамні (напластування нових рис характеру на його вже складену структуру).

 

 

ІІІ. Психодіагностика акцентуацій характеру

Діагностику типу акцентуацій характеру можна провести за допомогою слідуючих методик: ПДО (патохарактерологічного діагностичного опитувальника) Лічко, тесту “Установлене поле”, кольорового тесту М. Люшера, опитувальника Леонгарда - Шмішека, МПДО та інших.

ПДО - запропонований А.Е. Лічко в 1976 році для визначення типів акцентуації характеру і варіантів конституціональних психопатій в підлітковому і юнацькому віці (14-18 років). Опитувальник складається з 25 наборів фраз - тверджень, які відображають відношення до ряду життєвих проблем (“самопочуття”, “настрій”, “відношення до себе” тощо). В кожному наборі 10-19 тверджень. Дослідження потрібно проводити у два етапи.

Опитувальник Шмішека - опублікований в 1970 році. Побудований на основі теорій Леонгарда. Складається з 88 питань, на які необхідно відповісти “так” або “ні”, для визначення типу акцентуації характеру (десять типів: демонстративний, педантичний, застрягаючий, збудливий, гіпертимний, дистимічний, тривожно-боязливий, циклотемічний, афективно-екзальтований, емотивний).

Діагностика узагальнених смислових установок за допомогою методики “Установочное поле” дозволяє визначити наявність сфер, в котрих найбільш можливо проявлення девіантної поведінки даного підлітка (це сфери з переважанням негативних стереотипів).

Кольоровий тест М. Люшера оснований на тому, що вибір кольору направлений на певну діяльність, настрій, функціональний стан і найбільш усталені риси особистості. Ступінь виразності відхиляючої поведінки дозволить спрогнозувати саме цей тест.

МПДО - модифікований патохарактерологічний діагностичний опитувальник. Його призначення - ідентифікація типів акцентуацій характеру у підлітків. Опитувальник включає 143 тверджень, які складають 10 діагностичних і одну контрольну шкалу (шкалу брехні). По кожній шкалі - 13 тверджень (в тексті вони надані у випадковому порядку). Діагностується: гіпертимний, циклоїдний, лабільний, астено-невротичний, сензитивний, тривожно-педантичний, інтровертований, збудливий, демонстративний і нестійкий типи.

Всі останні, можливі до примінення, психометричні тести можна віднести до додаткових (це і МНР І, шкали котрого включають зони нормальних, акцентуйованих і патологічних проявлень рис характеру; опитувальник Айзенка (для підлітків), опитувальник РХТ (риси характеру і темпераменту), опитувальник САН (самопочуття - активність - настрій); узагальнені смислові установки, метод незавершених речень і т.д.). додаткові психодіагностичні процедури необхідні для уточнення змісту і походження психологічної проблеми підлітка, розробки стратегії і тактики колекційної роботи з ними.

 

 

IV. Дослідження типів акцентуацій характеру

4.1. Проведення дослідження і його результати

В ході розвитку і становлення дитини-підлітка відбувається, як ми вже з’ясували, не лише фізичні, психічні, соціально-психологічні зміни, а й у цей час оформлюється і характер, а точніше риси характеру. Тому ми і провели дослідження, метою якого було - виявлення акцентуацій характеру саме у підлітків. Нашою гіпотезою було те, що у більшості випадків (підлітків 12-14 років) має відбуватися “загострення” тих чи інших рис характеру - акцентуації, що врешті, і буде пояснювати їх проблеми, конфліктності, непорозуміння у спілкуванні з іншими (однолітками, а особливо з дорослими - вчителями, батьками і т.д.).

Об’єктом нашого дослідження стали учні 8-Б класу Чернігівської середньої школи №16. Вибірка складалась з 31 чоловіка (учнів класу) 19-ти хлопців і 12-ти дівчат (віком від 12-14 років). Час проведення - ранок 8.00 (точніше - перший урок, коли має відбуватися класна година). В дослідженні була використана методика на виявлення акцентуацій характеру у підлітків - МПДО (модифікований патохарактерологічний діагностичний опитувальник). Перед проведенням діти були ознайомлені з інструкцією МПДО, і кожному був розданий бланк відповідей, які вони мали заповнити, відповівши на 143 питання. Час, на протязі якого тривав “експеримент” приблизно 25 хвилин.

На основі зібраного матеріалу була підрахована сума балів з кожного типу акцентуації. Порівнявши її з мінімальним діагностичним числом (МДЧ), який для: гіпертимного - 10, циклоїдного - 8, лабільного - 9, астено-невротичного - 8, сензитивного - 8, тривожно-педантичного - 9, інтровертованого - 9, збудливого - 9, демонстративного - 9, нестійкого - 10 (і контрольна шкала брехні - 4), були визначені типи акцентуацій - якщо МДЧ було досягнуто або перебільшено по одному типу - діагностувався цей тип; якщо МДЧ було перебільшено по декількох типах - то (за правилом ідентифікації типів) визначалися змішані типи, або домінування одного з двох (правило 2 г). В результаті були отримані слідуючи результати:

1.

Огієнко Віталій

ГД, Л, С

2.

Анчихоров Дмитро

І, ЦЛ, С

3.

Белашко Людмила

ЛС

4.

Богуш Андрій

З, Ц, Л

5.

Грищенко Марина

Ц, Л

6.

Демешко Андрій

Н, З, С

7.

Денисенко Андрій

Д, Т, Г

8.

Денисенко В’ячеслав

АТ, ЛС, З

9.

Євлахова Тетяна

ТІ, З, А

10.

Задера Роман

Н

11.

Задорожний Артем

Т

12.

Зубок Ярослав

Д,Н

13.

Іваненко Олександр

ЗН, Ц, Д, Г

14.

Кілочицька Марина

Г, ДН

15.

Ломак Олександр

ЗН, Ц, А

16.

Лук’яненко Тетяна

Л, Д

17.

Медвідь Ігор

ЗН

18.

Мозковий Віктор

Л, Д, З

19.

Полосьмак Олександр

Г, ІЗ

20.

Романь Віталіна

Шкала К

21.

Рябов Ігор

Шкала К

22.

Рябчикова Людмила

АД, ГН

23.

Савченко Артем

ГД, Л, Т

24.

Сем енець Валерій

Шкала К

25.

Сердюк Яна

С, Л, Ц

26.

Спутай Яна

З, Л, С

27.

Суворова Наталія

С

28.

Федорець Ігор

Г, С

29.

Чіріца Інна

З

30.

Шелонець Юлія

АС

31.

Щербіна Віталій

ДН, ІЗ

 

Як бачимо, в більшості випадків виявляється не просто один тип (або один змішаний тип), а декілька типів акцентуацій характеру. У трьох випадках - типи акцентуації характеру можна було б виявити, але за - правилом - якщо за контрольною школою брехні показник перебільшує норму допустимого 4 б (7 б) і при відповідному додаванні балів 2 (4) до демонстративного типу не буде виявлення останнього, то результати тестування потрібно визнати недостовірними. Лише в чотирьох підлітків відмічаємо перевищення МДЧ, а значить акцентуацію характеру по одній шкалі - один тип акцентуації. Найбільш зустрічаємі “чисті” типи в нашій виборці - Д, Л, Г, З, С; “змішані” - ІЗ, ДН.

Як бачимо, гіпотеза наша підтвердилась в тому, що дійсно у підлітковому віці відбувається “загострення” окремих рис характеру, які ми називаємо акцентуаціями, що в дечому і пояснює труднощі взаємодії з оточуючими, особливу специфіку поведінки, спілкування тощо. Тому, на основі отриманих даних, ми повинні виділити і окреслити методичні рекомендації у роботі з підлітками в залежності від типу акцентуації характеру.

4.2. Методичні рекомендації по результатам тестування

Знання психологом, педагогом типу акцентуації характеру (як динамічного стереотипу реагування і поведінки) дозволяє йому правильно інтерпретувати і зпрогнозувати поведінку кожного конкретного підлітка, допомогти реалізувати їх потреби соціально-прийнятним шляхом (гіпертиму - з його тенденцією до лідерства і організаторської діяльності, лабільному - потребу в емоційному заохочуванні і теплі, тривожно-педантичному - в відчутті безпеки і впевненості у собі, інтровертованому - в спілкуванні на цікаві йому теми, збудливому - в визнанні його статусу, прав і заслуг, демонстративному - у належній увазі, визнанні його здібностей і визначних рис).

В напрямку перетворюючої корекції доцільно використовувати слідуючи форми роботи:1 психологічне консультування учнів, психологічне консультування батьків, психологічне просвітництво учнів і особливий вид психологічного тренінгу. Так у процесі консультування психолог намагається вирішити чотири основні завдання:

- по-перше, сформувати у підлітка здібність об’єктивно підходити до особливостей свого характеру,

- по-друге, розширити діапазон можливих способів поведінки підлітка в тяжких для нього ситуаціях,

- по-третє, необхідно допомогти підлітку гарно осмислити зі значимими для нього позиціями можливі проблеми,

- по-четверте, важливо спільно з підлітком сформувати позитивну програму майбутнього.

Тому, психолог констатує, організує і залучає підлітка в таку діяльність, в ході котрої останній, опираючись на свій позитив, на свої сильні сторони, як би “випадково” засвоює раніше недоступні для нього види діяльності, втягується в раніш лякаючи його взаємодії, розширюється його адаптивний репертуар поведінки. Корекція дезадаптивної поведінки акцентуйованих підлітків має бути комплексною і довготривалою - постійний індивідуальний пристосувальницький підхід зі сторони батьків і педагогів, психологів, реалізація корекційних впливів має відбуватись у трьох основних напрямках: в процесі організації педагогічно-доцільного спілкування, в урочній і в неурочній (дозвілля) діяльності.

По даним нашого дослідження ми виявили типи акцентуацій характеру у учнів 8-го класу. І для різних типів ми пропонуємо ряд заходів по їх корекції. Так, загальними вимогами в індивідуальному підході і корекції при гіпертимному типі акцентуації підлітків - є створення умов для прояву ініціативи підлітка, чітке аргументоване визначення обов’язків і меж прийнятної поведінки підлітка, уникання гіперопіки, доброзичлива не авторитарна позиція дорослого, підкреслено поважна форма спілкування, вплив через вміле формування колективної думки. В урочній діяльності - дотримування високого рівня працездатності на уроці, чергувати різні види діяльності, давати завдання для самостійної роботи, планування, систематизації. Чітка, спокійна, аргументована оцінка результатів діяльності, включення у виконання організаторських з рисами лідерства ролей на уроці. На дозвіллі: давати доручення (ролі - ведучий, екскурсовод, командир і т.д.), навіювання відповідальності, вимогливості, до себе і до інших, бути самодисциплінованим.

Циклоїдний тип. Загальні вимоги до корекційної роботи: раціональний розподіл сил, достатній відпочинок, профілактика перевтомлювання; встановлення з підлітком теплих доброзичливих відносин з боку дорослих (“поговорити по душам”, підтримувати цікаву для підлітка бесіду, тактичне підкріплення успіху підлітка); категорично не можна спровокувати конфліктів в період “спаду” (краще вже дочекатись “підйому”). В урочній діяльності - особливих проблем у фазі підйому немає, а от у період субдепресивної фази необхідно встановити доброзичливу робочу обстановку, уникати критики, індивідуальний помірний темп роботи, навчання в групі з рівними по учбовим можливостям учнями, залучення до самостійної роботи. На дозвіллі: в період підйому - організатор колективних творчих справ, в період спаду - учасник, виконавець справ у сфері інтересів, навчання самоконтролю свого стану, вмінню пофілософські відноситись до тимчасових труднощів.

Загальні вимоги до корекції при лабільному типі акцентуації: обстановка комфортного психологічного мікроклімату в сім’ї, класі, часті позитивні підкріплення, одобрення, не можна проявляти найменшу грубість, категоричність, вказувати на погані риси, докоряти в несерйозності, демонстративно невербально проявляти негативне відношення до підлітка, а необхідно проявляти симпатію. На уроці потрібно спокійна і дружелюбна обстановка, учбове завдання необхідно давати індивідуально, у вигляді прохання, не “розлучати” лабільного підлітка з його другом і після урочної діяльності навчати прийомам емоційної саморегуляції, вмінню переборювати труднощі, почуття образи.

Астено-невротичний тип. Вимоги - виховувати в умовах піклування, любові, оптимізму, згоди і єдинства вимог до дитини з боку дорослих. Профілактика і лікування хронічних захворювань, які призводять до астенізації. Не можна використовувати жартівливо-насмішливу “стимуляцію” астено-невротика. Необхідна розумна організація режиму дня. На уроці - підтримуюча доброзичлива взаємодія з підлітком, використання для інтенсивної учбової роботи з підлітком періоди підйому (як правило: 2-3 урок, початок тижня, початок і середина чверті). Небажані раптові запитання, завдання, необхідно надати час для підготовки, ефективні завдання гіпотетичного характеру (котрі не мають неправильних рішень). Особливо недопустимо - пряме негативне порівняння з більш успішними однокласниками, тому оцінку краще давати індивідуально. Необхідно навчати раціональному плануванню своєї діяльності (не накопичувати невиконані справи), самоконтролю своєї поведінки, саморегуляції психофізичного стану, вмінню спілкуватись.

Сензитивний тип. Необхідно становити довірливий контакт з підлітком, тактичні взаємовідносини з ним. Створення умов для самореалізації підлітка в цікавих для нього видах діяльності, розвитку загальних і спеціальних здібностей: музика, танці, художня гімнастика тощо, наявність в домі хорошої бібліотеки і можливості спілкування з близькими друзями. На уроці - краще надавати письмові індивідуальні завдання, виключати сензитивного підлітка з діяльності, яка вимагає змагання. Необхідно навчати вмінню будувати взаємовідносини з однокласниками, враховуючи їх особистісні відмінності, вмінню переборювати свою сором’язливість, вмінню вибачати людям деякі їх недоліки.

Тривожно-педантичний тип - необхідно формувати оптимістичні стереотипи у підлітка, розвивати його емоційність, образність, уявлення (ефективна арт-терапія), необхідно створювати умови для підвищення його самооцінки через співробітництво з підлітком у засвоєнні ним навичок самостійної поведінки. Необхідно формувати у підлітка вміння виділяти головне і не тривожитись по дрібницям, знижувати почуття моральної відповідальності і вини. Не можна погрожувати, публічно підкреслювати неповноцінність підлітка в чомусь. Необхідно навчати вмінню формування стереотипу на успіх (прийоми візуалізації, опису успіху, арт-терапія), вміння відокремлювати головне від другорядного.

Інтровертований тип - включення в групу лише зі згодою самого підлітка (необхідно пам’ятати, що інтровертований підліток при самостійній роботі скоріше досягає поставлених цілей), терпеливо відноситись до “чудернацьких” аспектів інтровертованого типу. Необхідно навчати висловлювати свої почуття і розуміти почуття і стан інших, вмінню спілкуватись.

Збудливий тип - необхідно загальнокультурний і інтелектуальний розвиток, розвиток навичок спілкування і саморегуляції, залучення підлітка до взаємодії з важливими для нього дорослими на досягнення цікавої мети (позиція дорослого - не провокувати конфліктів, враховувати афективну бурхливість). Необхідно навчати самоконтролю, вмінню відмовлятися від нерозумних бажань, які приносять шкоду йому і іншим.

Демонстративний тип - створення оптимальних умов для розвитку загальних, часткових і спеціальних здібностей, об’єктивне відношення до успіхів і залучення підлітка. Алгоритм корекції: 1. Гіперувага (дорослий часто звертає увагу на підлітка), 2. Вибіркова увага (дорослий підкріплює своєю увагою позитивні реакції поведінки підлітка, намагаючись ігнорувати рецидиви демонстративності), 3. Стабілізація результатів оперантної зумовленості за рахунок чисельності і напряму уваги дорослого в залежності від поведінки підлітка. Необхідно навчити самоконтролю поведінки, вмінню демонструвати свої позитивні риси.

Нестійкий тип - необхідно встановити повний (але не принижуючого особистісної гідності) контроль за поведінкою і діяльністю підлітка. Чітко регламентувати свою урочну, післяурочну діяльність, дозвілля, дотримуватись режиму дня, виключити можливість появи неструктурованого і неконтрольованого вільного часу підлітка. Корисно стимулювати ініціативу підлітка, надавати йому нескладні, але різні завдання, важливо сформувати у підлітка осмислення неминучості покарання за проступок.

Отже, корекційні рекомендації, заходи, як бачимо, мають охоплювати всі сторони діяльності підлітка (і сім’я, і навчання, і дозвілля), маючи своїм головним завданням допомогти підлітку і його оточенню. Скорегувати, по можливості зменшити акцентуйовані риси характеру, направити їх у продуктивне, позитивне русло діяльності. А це все вимагає багато часу, не аби якої терплячості, вміння, відповідальності особливо зі сторони психолога.

 

 

ВИСНОВОК

Підлітковий період - це вік приблизно від 10 до 14 років (хоча ці межі відносні). Кризисність, конфліктність пояснюється, насамперед, змінами, які відбуваються з підлітком: анатомо-фізіологічні (ідентифікація себе з чоловіком (жінкою) статеве дозрівання тощо), психічні (інтелектуальний розвиток, розвиток різних сторін психіки), і соціально-психологічні (підліток - це вже щось більше, ніж просто дитина). Все відбивається на його характері визначаючи відношення до людей, роботи, учбового процесу, і являючи собою тим самим інструментальну рису формуючої особистості. Все це дуже впливає на формування його характеру (визначаючи відношення до людей, учбового процесу, роботи). А саме - відбувається посилення, загострення окремих рис характеру, при якому спостерігаються не виходячи за межі норми відхилення у психіці і поведінці - акцентуації. Це твердження ми і довели, провівши діагностичне дослідження за допомогою методу МПДО у 8-му класі (дітей-підлітків віком 12-14 років), виявивши у них різноманітні типи акцентуацій (чисті, змішані). І на основі отриманих даних запропонували ряд заходів по їх корекції, які охоплюють всі сторони діяльності підлітків - сім’ю, учбовий процес, дозвілля. І цей комплексний підхід, як бачимо, хоча вимагає багато часу, терплячості, розуміння, відповідальності зі сторони, в першу чергу психолога, але він необхідний для підлітка в подальшому розвитку, становленні його особистості.

 

 

Додаток

Модифицированный опросник для идентификации типов акцентуации характеров у подростков

Устройство МИДО

Опросник включает 143 утверждения, составляющих 10 диагностических и одну контрольную шкалу (шкалу лжи). В каждой шкале по 13 утверждений. Утверждения в тексте опросника предъявляются в случайном порядке. Диагностируются гипертимный, циклоидный, лабильный, астено-невротический, сенситивный, тревожно-педантический, интровертированый, возбудимый, демонстративный и неустойчивый типы.

Порядок заполнения опросника и подсчёта баллов изложен в инструкции для обследуемых.

На основании собранного материала, отдельно по каждому типу акцентуаций, определённо минимальное диагностическое число (МДЧ), представляющее собой нижнюю границу доверительного интервала (28), которая рассчитывается по формуле:

 

МДЧ = М - Rn × W,

 

где: М - средний по выборке балл данного типа акцентуаций;

Rn - табличный коэффициент;

W - размах данных.

Минимальные диагностические числа (МДЧ) для следующих типов: гипертимный - 10; циклоидный - 8; лабильный - 9; астено-невротический - 8; сенситивный - 8; тревожно-педантичный - 9; интровертированный - 9; возбудимый - 9; демонстративный - 9; неустойчивый - 10; контрольная шкала - 4.

Контрольная шкала интерпретируется подобно такой же шкале в детском варианте опросника Айзенка. Показатель в 4 балла рассматривается уже как критический. Высокий показатель по этой шкале свидетельствует о тенденции обследуемых давать «хорошие» ответы. Высокие баллы по шкале лжи могут служить также дополнительным свидетельством демонстративности в поведении обследуемого. Поэтому при получении по контрольной шкале более 4 баллов следует прибавить к шкале демонтративности 1 балл. Если же показатель по шкале лживости превышает 7 баллов то к шкале демонстративности прибавляются 2 балла. Однако если, несмотря на это, демонстративный тип не диагностируется, то результаты тестирования следует признать недостоверными.

Правила идентификации типов

1. если МДЧ достигнуто или превышено только по одному типу, то диагностируется этот тип.

2. если МДЧ превышено по нескольким типам, то диагностируется:

a. в случае перечисленных сочетаний смешанный тип:

Г, Ц

Г, Д

Г, Н

Ц, Л

 

 

Л, А

Л, С

Л, Д Л, Н

А, С

А, Т

А, Д

С, Т

С, И

 

Т, И

 

 

И, В

И, Д

И, Н

В, Д

В, Н

 

Д, Н

 

 

 

Другие сочетания, полученные по МПДО, должны быть признаны несочетаемыми (что доказано клиническими наблюдениями). Например, гипертимный и интровертиванный, тип сенситивный и возбудимый и т.д.

б. если по какому-либо типу набрано баллов на 4 больше, чем по другим типам, последние не диагностируются, даже если сочетание совместимо.

в. в случае несовместимых сочетаний диагностируется тип в пользу которого набрало больше баллов.

г. если в отношении двух несовместимых типов имеется одинаковое количество баллов, для исключения одного из них необходимо руководствоваться следующими правилами доминирования (сохраняется тип, указанный после знака равенства):

Г + Л = Г

А + И = И

Ц + А = А

С + В = В

Г + А = А

А + В = В

Ц + С = С

С + Д = Д

Г + С = Г

А + Н = Н

Ц + Т = Т

С + Н = Н

Г + Т = Т

 

Ц + И = И

 

Г + И = И

Т + В = В

Ц + В = В

Л + Т = Т

Г + В = Г

Т + Д = Д

Ц + Д = Д

Л + И = И

 

Т + Н = Н

Ц + Н = Н

Л + В = В

3. если МДЧ достигнуто или превышено в отношении нескольких типов и по правилу 2 их не удаётся сократить до 2, тогда отбираются два типа с наибольшим числом баллов, после чего руководствуются правилом 2.

4. если по контрольной шкале получено более 4 баллов, то, как уже отмечалось, к шкале демонстративности прибавляется один балл, если больше 7 - прибавляется соответственно 2 балла. Однако, если после этого демонстративный тип не диагностируется, результаты обследования признаются недостоверными и в отношении данного подростка его надо повторить.

Достижение или превышение МДЧ по тому или иному типу плюс представленные ранее правила идентификацыии типов гарантируют точность диагностики не менее Р>0,95.

 

 

Пример диагностической процедуры теста МПДО

Бланк ответов

Петров В., 9-Б класс

 

 

МДЧ

Сумма баллов

Г

1

12

23

34

45

56

67

78

89

100

111

122

133

10

10

Ц

2

13

24

35

46

57

68

79

90

101

112

123

134

8

5

Л

3

14

25

36

47

58

69

80

91

102

113

124

135

9

3

А

4

15

26

37

48

59

70

81

92

103

114

125

136

8

3

С

5

16

27

38

49

60

71

82

93

104

115

126

137

8

2

Т

6

17

28

39

50

61

72

83

94

105

116

127

138

9

10

И

7

18

29

40

51

62

73

84

95

106

117

128

139

9

7

В

8

19

30

41

52

63

74

85

96

107

118

129

140

9

4

Д

9

20

31

42

53

64

75

86

97

108

119

130

141

9

2

Н

10

21

32

43

54

65

76

87

98

109

120

131

142

10

7

К

11

22

33

44

55

66

77

88

99

110

121

132

143

4

1

 

В данном случае МДЧ превышено по двум типам:

гипертимный - 10;

тревожно-педантичный - 10.

Согласно правилу 2а, гипертимный и тревожно-педантичный типы несочетаемы. Согласно правилу 2в и 2г, диагностируется тревожно-педантичный тип, а приписывание себе черт гипертимного типа следует рассматривать как проявление либо гиперкомпенсации (желание стать сильным именно там, где ты слаб), либо психологической защиты, либо того и другого вместе.

Инструкция для обследуемых по МПДО

Ребята, каждый из вас хочет знать особенности своего характера, по крайней мере, его наиболее яркие, выпуклые черты. Знание своего характера позволяет управлять собой, лучше взаимодействовать с людьми, ориентироваться на определённый круг профессий. Ведь характер - это основа личности.

Данный тест поможет вам определить тип вашего характера, его особенности.

Вам предложены листы вопросов и ответов. Прочитав в листе ответов каждый вопрос-утверждение, решите: типично, характерно это для вас или нет. Если да, тогда подчеркните номер этого вопроса на листе ответа, если нет, просто пропустите этот номер.

Чем точнее и искреннее будут ваши выборы, тем лучше вы узнаете ваш характер.

После того как лист ответов будет заполнен, подсчитайте сумму набранных вами баллов по каждой строке (1 подчёркнутый номер - это 1 балл). Проставьте эти суммы в конце каждой строки.

Лист вопросов

1. В детстве я был весёлым и неугомонным.

2. В младших классах я любил школу, а затем она начала меня тяготить.

3. В детстве я был таким же, как и сейчас: меня легко было огорчить, но и легко успокоить, развеселить.

4. У меня часто бывает плохое самочувствие.

5. В детстве я был обидчивым и чувствительным.

6. Я часто опасаюсь, что с моей мамой что-то может случиться.

7. Моё настроение улучшается, когда меня оставляют одного.

8. В детстве я был капризным и раздражительным.

9. В детстве я любил беседовать и играть со взрослыми.

10. Считаю, что самое важное - несмотря ни на что как можно лучше провести сегодняшний день.

11. Я всегда сдерживаю свои обещания, даже если это мне не выгодно.

12. Как правило, у меня хорошее настроение.

13. Недели хорошего самочувствия сменяются у меня неделями, когда и самочувствие, и настроение у меня плохие.

14. Я легко перехожу от радости к грусти и наоборот.

15. Я часто испытываю вялость, недомогание.

16. К спиртному я испытываю отвращение.

17. Избегаю пить спиртное из-за плохого самочувствия и головной боли.

18. Мои родители не понимают меня и иногда кажутся мне чужими.

19. Я отношусь настороженно к незнакомым людям и невольно опасаюсь зла с их стороны.

20. Я не вижу у себя больших недостатков.

21. От нотаций мне хочется убежать подальше, но если не получается, молча слушаю, думая о другом.

22. Все мои привычки хороши и желательны.

23. Моё настроение не меняется от незначительных причин.

24. Я часто просыпаюсь с мыслю о том, что сегодня предстоит сделать.

25. Я очень люблю своих родителей, привязан к ним, но, бывает, сильно обижаюсь и даже ссорюсь.

26. Периодами я чувствую себя бодрым, периодами - разбитым.

27. Нередко я стесняюсь есть при посторонних людях.

28. Моё отношение к будущему часто меняется: то я строю радужные планы, то будущее кажется не мрачным.

29. Я люблю заниматься чем-нибудь интересным в одиночестве.

30. Почти не бывает, чтобы незнакомый человек сразу внушил мне симпатию.

31. Люблю одежду модную и необычную, которая привлекает взоры.

32. Больше всего люблю сытно поесть и хорошо отдохнуть.

33. Я очень уравновешен, никогда не раздражаюсь и ни на кого не злюсь.

34. Я легко схожусь с людьми в любой обстановке.

35. Я плохо переношу голод - быстро слабею.

36. Одиночество я переношу легко, если оно не связано с неприятностями.

37. У меня часто бывает плохой, беспокойный сон.

38. Моя застенчивость мешает мне подружиться с теми, с кем мне хотелось бы.

39. Я часто тревожусь по поводу различных неприятностей, которые могут произойти в будущем, хотя повода для этого нет.

40. Свои неудачи я переживаю сам и ни у кого не прошу помощи.

41. Сильно переживаю замечания и отметки, которые меня не удовлетворяют.

42. Чаще всего я свободно чувствую себя с новыми, незнакомыми сверстниками, в новом классе, в лагере труда и отдыха.

43. Как правило, я не готовлю уроки.

44. Я всегда говорю взрослым только правду.

45. Приключения и риск меня привлекают.

46. К знакомым людям я быстро привыкаю, незнакомые могут меня раздражать.

47. Моё настроение прямо зависит от школьных и домашних дел.

48. Я часто устаю к концу дня, причём так, что кажется - совсем не осталось сил.

49. Я стесняюсь незнакомых людей и боюсь заговорить первым.

50. Я много раз проверяю, нет ли ошибок в моей работе.

51. У моих приятелей бывает ошибочное мнение, будто бы я не хочу с ними дружить.

52. Бывают иногда дни, когда я без причины на всех сержусь.

53. Я могу сказать о себе, что у меня хорошее воображение.

54. Если учитель не контролирует меня на уроке, я почти всегда занимаюсь чем-нибудь посторонним.

55. Мои родители никогда не раздражают меня своим поведением.

56. Я могу легко организовать ребят для работы, игр, развлечений.

57. Я могу идти впереди других в рассуждениях, но не в действиях.

58. Бывает, что я сильно радуюсь, а потом сильно огорчаюсь.

59. Иногда я делаюсь капризным и раздражительным, а вскоре жалею об этом.

60. Я чрезмерно обидчив и чувствителен.

61. Я люблю быть первым там, где меня любят, бороться за первенство я не люблю.

62. Я почти не бываю полностью откровен6ным, как с приятелями, так и с родными.

63. Рассердившись, я могу начать кричать, размахивать руками, а иногда и драться.

64. Мне часто кажется, что при желании я мог бы стать актёром.

65. Мне кажется, что тревожится о будущем бесполезно - всё само собой образуется.

66. Я всегда справедлив в отношениях с учителями, родителями, друзьями.

67. Я убеждён, что в будущем исполняться все мои планы и желания.

68. Иногда бывают такие дни, что жизнь мне кажется тяжелей, чем на самом деле.

69. Довольно часто моё настроение отражается в моих поступках.

70. Мне кажется, что у меня много недостатков и слабостей.

71. Мне бывает тяжело, когда я вспоминаю о своих маленьких ошибках.

72. Часто всякие размышления мешают мне довести начатое дело до конца.

73. Я могу выслушать критику и возражения, но стараюсь всё равно сделать по-своему.

74. Иногда я могу так разозлиться на обидчика, что мне трудно удержаться, чтобы тут же не побить его.

75. Я практически никогда не испытываю чувство стыда или застенчивости.

76. Не испытываю стремления к занятиям спортом или физкультурой.

77. Я никогда не говорю о других дурно.

78. Люблю всякие приключения, охотно иду на риск.

79. Иногда моё настроение зависит от погоды.

80. Новое для меня приятно, если обещает для меня что-то хорошее.

81. Жизнь кажется мне очень тяжёлой.

82. Я часто испытываю робость перед учителями и школьным начальством.

83. Закончив работу, я долго волнуюсь по поводу того, что мог сделать что-то неверно.

84. Мне кажется, что другие меня не понимают.

85. Я часто огорчаюсь из-за того, что, рассердившись, наговорил лишнего.

86. Я всегда сумею найти выход из любой ситуации.

87. Я люблю вместо школьных занятий сходить в кино или просто прогулять уроки.

88. Я никогда не брал в доме ничего без спроса.

89. При неудаче я могу посмеяться над собой.

90. У меня бывают периоды подъёма, увлечений, энтузиазма, а потом может наступить спад, апатия ко всему.

91. Если мне что-то не удаётся, я могу отчаяться и потерять надежду.

92. Возражения и критика меня очень огорчают, если они резкие и грубые по форме, даже если они касаются мелочей.

93. Иногда я могу расплакаться, если читаю грустную книгу или смотрю грустный фильм.

94. Я часто сомневаюсь в правильности своих поступков и решений.

95. Часто у меня возникает чувство, что я оказался ненужным, посторонним.

96. Столкнувшись с несправедливостью, я возмущаюсь и сразу же выступаю против неё.

97. Мне нравиться быть в центре внимания, например, рассказывать ребятам разные забавные истории.

98. Считаю, что лучшее время препровождения - это когда ничего не делаешь, просто отдыхаешь.

99. Я никогда не опаздываю в школу или ещё куда-нибудь.

100. Мне приятно оставаться долго на одном месте.

101. Иногда я так расстраиваюсь из-за ссоры с учителем или сверстниками, что не могу пойти в школу.

102. Я не умею командовать другими людьми.

103. Иногда мне кажется, что я тяжело и опасно болен.

104. Не люблю всякие опасные и рискованные приключения.

105. У меня часто возникает желание перепроверить работу, которую я только что выполнил.

106. Я боюсь, что в будущем могу остаться одиноким.

107. Я охотно выслушиваю наставления, касающиеся моего здоровья.

108. Я всегда высказываю своё мнение, если что-то обсуждается в классе.

109. Считаю, что никогда не надо отрываться от коллектива.

110. Вопросы, связанные с полом и любовью, меня совершенно не интересуют.

111. Всегда считал, что для интересного, заманчивого дела все правила можно обойти.

112. Мне иногда бывают неприятны праздники.

113. Жизнь научила меня быть не слишком откровенным даже с друзьями.

114. Я ем мало, иногда подолгу вообще ничего не ем.

115. Я очень люблю наслаждаться красотой природы.

116. Уходя из дому, ложась спать, я всегда проверяю: выключен ли газ, электроприборы, заперта ли дверь.

117. Меня привлекает только то новое, что соответствует моим принципам и интересам.

118. Если в моих неудачах кто-то виноват, я не оставляю его безнаказанным.

119. Если я кого-то не уважаю, мне удаётся вести себя так, что он этого не замечает.

120. Лучше всего проводить время в разнообразных развлечениях.

121. Мне нравятся все школьные предметы.

122. Я часто бываю вожаком в играх.

123. Я легко переношу боль и физические страдания.

124. Я всегда стараюсь сдерживаться, когда меня критикуют или когда мне возражают.

125. Я слишком мнителен, беспокоюсь обо всём, особенно часто - о своём здоровье.

126. Я редко бываю беззаботно весёлым.

127. Я часто загадываю себе различные приметы, и стараюсь строго следовать им, чтобы всё было хорошо.

128. Я не стремлюсь участвовать в жизни школы и класса.

129. Иногда я совершая быстрые, необдуманные поступки, о которых потом сожалею.

130. Я не люблю заранее рассчитывать все расходы, легко беру в долг, даже если знаю, что к сроку отдать деньги будет трудно.

131. Учёба меня тяготит, и если бы меня не заставляли, я вообще не учился бы.

132. У меня никогда не было таких мыслей, которые нужно было бы скрывать от других.

133. У меня часто бывает настолько хорошее настроение, что у меня спрашивают, от чего я такой весёлый.

134. Иногда у меня настроение бывает настолько плохим, что я начинаю думаю о смерти.

135. Малейшие неприятности слишком огорчают меня.

136. Я быстро устаю на уроках и становлюсь рассеянным.

137. Иногда я поражаюсь грубости и невоспитанности ребят.

138. Учителя считают меня аккуратным и старательным.

139. Часто мне приятней поразмышлять наедине, чем проводить время в шумной компании.

140. Мне нравиться, когда мне подчиняются.

141. Я мог бы учиться значительно лучше, но наши учителя и школа не способствуют этому.

142. Не люблю заниматься делом, требующим усилий и терпения.

143. Я никогда никому не желал плохого.

Лист ответов по МПДО

Тип

Номер утверждения

Сумма баллов

Г

1

12

23

34

45

56

67

78

89

100

111

122

133

 

Ц

2

13

24

35

46

57

68

79

90

101

112

123

134

 

Л

3

14

25

36

47

58

69

80

91

102

113

124

135

 

А

4

15

26

37

48

59

70

81

92

103

114

125

136

 

С

5

16

27

38

49

60

71

82

93

104

115

126

137

 

Т

6

17

28

39

50

61

72

83

94

105

116

127

138

 

И

7

18

29

40

51

62

73

84

95

106

117

128

139

 

В

8

19

30

41

52

63

74

85

96

107

118

129

140

 

Д

9

20

31

42

53

64

75

86

97

108

119

130

141

 

Н

10

21

32

43

54

65

76

87

98

109

120

131

142

 

К

11

22

33

44

55

66

77

88

99

110

121

132

143

 

 

 

Список використаної літератури:

1. Абраменко В.І. Основні тенденції в формуванні характеру школярів // Радянська школа. - 1973. - №1.

2. Бурлачук Л., Морозов С. Словарь-справочник по психологической диагностике. - К., 1989.

3. В мире подростка / Бодалёва. - М., 1990.

4. Валлон А. Истоки характера у ребёнка // Вопросы психологии. - 1990. - №6.

5. Возрастная и педагогическая психология / Петровский А.В. - М., 1979.

6. Гільбух Ю.З. Темперамент школяра: типологія і діагностика // Радянська школа. - 1990. - №5-6.

7. Каган В.Е. Семейные и полоролевые установки у подростков (7-10 кл.) // Вопросы психологии. - 1987. - №2.

8. Колесов В.Д. Учителю о психологии и физиологии подростка. - М., 1983.

9. Крушельницкая О.И., Третьякова А.Н. Характер подростка. Какой он? // Биология в школе. - 1993. - №4.

10. Курс общей, возрастной и педагогической психологии / М.В. Гамезо. - М., 1982.

11. Личко А.Е. Психопатии и акцентуации характера. - М., 1983.

12. Мир детства: Подросток / Хрипкова. - М., 1982.

13. Немов Р.С. Практическая психология. - М., 1998.

14. Немов Р.С. Психология. - Кн. 1, 3. - М., 1998.

15. Подмазин С.И. Тесты для диагностики акцентуации характеров у подростков. - М., 1994.

16. Психологический словарь. - М., 1983.

17. Психология индивидуальных различий. - М., 1982.

18. Психология подростка: Хрестоматия / Фролов Ю.И. - М., 1997.

19. Практическая психодиагностика. Методики и типы / Гайгародский Д.Я. - Самара, 1999.

20. Практическая психология образования / Дубровина И.В. - М., - 1997.

21. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога. - Кн.1. - М., 1999.

22. Степанов В.Г. Психология трудных школьников. - М., 1996.

23. Станкин М.И. Характер // Физическая культура в школе. - 1998. - №5.

24. Столяренко Л.Д. Основы психологии. Характер, акцентуации характера и неврозы. - Ростов-на-Дону, 1997.

25. Сухарев А.В. Характер и поведение подростков // Химия в школе. - 1989. - №2.

26. Хьелл Л., Зигнер Д. Теории личности (Основные положения, исследования и применения). - СПб., 1997.

27. Як допомогти підлітку з “важким” характером // Шкільний світ. - 1999. - №13-14.

Page copy protected against web site content infringement by Copyscape

 <-- До розділу СТОРІНКА МАЙБУТНІХ ДЕРЖСЛУЖБОВЦІВ

http://www.anodonta.com.ua

donor.org.ua - врятуй життя дитині