Контрольна робота "Захист від недобросовісної конкуренції" з модулю "Інтелектуальна власність"

  <-- До розділу СТОРІНКА МАЙБУТНІХ ДЕРЖСЛУЖБОВЦІВ

Міністерство освіти і науки України

Чернігівський державний технологічний університет

 

 

 

 

 

 


 

Контрольна робота

 

з модулю

"Інтелектуальна власність"


 

Тема-15

"Захист від недобросовісної конкуренції"

 

 

 

 

Виконав студент

групи ЗДСВ-052

Anodonta.com.ua

 

 

Перевірив викладач

 

Петраков Я.В.

 

 

 

 

Чернігів 2007

 

 

 

"Інтелектуальна власність"

 

Тема-15

"Захист від недобросовісної конкуренції"

 

 

 

Дати поняття недобросовісної конкуренції ………………………....… 3

 

Неправомірне використання ділової репутації підприємця і його види ……………………………………………………………………......... 5

 

Дискредитація суб’єкта, що господарює ………………………………. 7

 

Неправомірний збір, розголошення і використання комерційної таємниці ………………………………………………………………......... 8

 

Відповідальність за несумлінну конкуренцію ……………………..... 10

 

Порядок розгляду справ про несумлінну конкуренцію …………….. 21

 

Рішення антимонопольного комітету України і його територіальних відділень по справах про несумлінну конкуренцію ………………… 29

 

 

Перелік використаних джерел ....................................................... 38

 

 

 

Дати поняття недобросовісної конкуренції.


 

З прийняттям 7 червня 1996 р. Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" на законодавчому рівні було запроваджено визначення поняття недобросовісної конкуренції: це будь-які дії в конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

ГОСПОДАРСЬКИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ у статті 32 (частина 1 та 2) визначає поняття недобросовісна конкуренція наступним чином:

Стаття 32. Недобросовісна конкуренція

1. Недобросовісною конкуренцією визнаються будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

2. Недобросовісною конкуренцією є неправомірне використання ділової репутації суб'єкта господарювання, створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції, неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці, а також інші дії, що кваліфікуються відповідно до частини першої цієї статті.

Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції" визнає недобросовісною конкуренцією, зокрема, такі дії:

- неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки;

- неправомірне використання товару іншого виробника;

- копіювання зовнішнього вигляду виробу;

- порівняльну рекламу;

- дискредитацію господарюючого суб'єкта (підприємця);

- купівлю-продаж товарів, виконання робіт, надання послуг із примусовим асортиментом;

- схилення до бойкоту господарюючого суб'єкта (підприємця);

- схилення постачальника до дискримінації покупця (замовника);

- схилення господарюючого суб'єкта (підприємця) до розірвання договору з конкурентом;

- підкуп працівника постачальника;

- підкуп працівника покупця (замовника);

- досягнення неправомірних переваг у конкуренції;

- неправомірне збирання комерційної таємниці;

- розголошення комерційної таємниці;

- схилення до розголошення комерційної таємниці;

- неправомірне використання комерційної таємниці (статті 4-19 Закону).

Недобросовісна конкуренція зумовлює юридичну відповідальність осіб, якщо їх дії негативно впливають на конкуренцію на території України незалежно від того, де вчинено такі дії.


 


 

Неправомірне використання ділової репутації підприємця і його види.


 

Відповідно до ст. 33 ГКУ неправомірним використанням ділової репутації суб'єкта господарювання визнаються:

·- неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки;

·- неправомірне використання товару іншого виробника;

·- копіювання зовнішнього вигляду виробу іншого виробника;

·- порівняльна реклама.

У розділі 2 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" міститься перелік дій, що вважаються неправомірним використанням ділової репутації суб'єкта господарювання.

Неправомірним є використання без дозволу уповноваженої на те особи чужого імені, комерційного найменування, торговельної марки, інших позначень, а також належних іншій особі рекламних матеріалів тощо, що може призвести до плутання з діяльністю іншого суб'єкта господарювання, який має пріоритет щодо їх використання.

Використання в комерційному найменуванні власного імені громадянина правомірне, якщо до власного імені додається будь-який відмітний елемент, що виключає плутання з діяльністю іншого суб'єкта господарювання.

Неправомірним використанням товару іншого виробника вважається введення в господарський обіг під своїм позначенням товару іншого виробника шляхом змін чи зняття позначень виробника без дозволу уповноваженої на те особи.

Копіюванням зовнішнього вигляду виробу є відтворення зовнішнього вигляду виробу іншого суб'єкта господарювання і введення його в господарський обіг без однозначного зазначення виробника копії, що може призвести до плутання з діяльністю іншого суб'єкта господарювання. Не визнається неправомірним

копіювання зовнішнього вигляду виробу або його частин, якщо таке копіювання зумовлено виключно їх функціональним застосуванням (ч. 5 ст. 33 ГКУ). Але такі дії не вважаються неправомірними, якщо поширюються на вироби, що перебувають під охороною як об'єкти права інтелектуальної власності.

Порівняльною є реклама, що містить порівняння з товарами (роботами, послугами) чи діяльністю іншого суб'єкта господарювання. Не визнається неправомірним порівняння в рекламі у випадках, передбачених законом. У ст. 7 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" зазначається, що не визнається неправомірним порівняння в рекламі, якщо наведені відомості про товари, роботи, послуги підтверджені фактичними даними, достовірні, об'єктивні, корисні для інформування споживачів.

 

Дискредитація суб’єкта, що господарює.

 

Дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення в будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

 

Неправомірний збір, розголошення і використання комерційної таємниці.

 

В розділі 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" визначаються дії, що є неправомірними щодо комерційної таємниці.

Неправомірним збиранням відомостей, що становлять комерційну таємницю, вважається здобуття протиправним способом зазначених відомостей, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарювання.

Розголошенням комерційної таємниці є ознайомлення іншої особи без згоди уповноваженої на те особи з відомостями, що відповідно до закону становлять комерційну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені у встановленому законом порядку або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарювання.

Схиляння до розголошення комерційної таємниці -- спонукання особи, якій були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків відомості, що відповідно до закону становлять комерційну таємницю, до розкриття цих відомостей, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарювання.

Неправомірним використанням комерційної таємниці є впровадження у виробництво або врахування при плануванні чи здійсненні підприємницької діяльності без дозволу уповноваженої на те особи неправомірно здобутих відомостей, що становлять відповідно до закону комерційну таємницю.

За неправомірне збирання, розголошення або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю, винні особи несуть відповідальність, що встановлюється законом.

 

Відповідальність за несумлінну конкуренцію.

 

Згідно зі ст. 37 ГКУ вчинення дій, визначених як недобросовісна конкуренція, зумовлює адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність винних осіб суб'єктів господарювання у випадках, передбачених законом.

Правомірні відносини у сфері економічних відносин і захист конкуренції забезпечуються різними засобами, у тому числі юридичною відповідальністю. Як відомо, юридична відповідальність є заходом державного примуcу і осудження, що застосовується за здійснення правопорушення і пов'язаний з покладанням на винну особу обов'язку витерпіти несприятливі наслідки особистого і майнового характеру.

Підставою для відповідальності конкретної особи є вчинене нею правопорушення. Розрізняють кілька умов виникнення відповідальності. Насамперед це вимога так званої конкурентної ситуації. Іншими словами, відмінність недобросовісної конкуренції від цивільного делікту полягає в тому, що така конкуренція припускає наявність акта конкуренції. Для позову про припинення недобросовісної конкуренції визначальним є факт, що сторони перебувають у конкурентних відносинах, а недозволена діяльність має конкурентну мету. Отже, у конкурентній ситуації визначальними є конкурентні відносини підприємців (торговців), що мають на ринку однакове коло клієнтів, є суперниками у сфері підприємництва і пропонують на ринок ідентичні чи подібні товари (послуги). Разом з тим не потребується повний збіг сфер діяльності конкуруючих підприємців. Для визнання правопорушення достатньо часткового збігу сфер.

Друга умова відповідальності - винна дія (це положення спірне в науковій літературі у зв'язку з тим, що зі змісту Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" щодо суперечок про неправомірне використання ділової репутації суб'єкта господарювання немає потреби доводити, що порушник мав намір чи наявна інша форма провини при його здійсненні, спрямована на плутання споживачем джерела товару чи його послуги. Проте розгляд провини в тому аспекті, про який йтиметься далі як про одну з умов виникнення юридичної відповідальності, характеризується особливостями, пов'язаними з природою недобросовісної конкуренції. Винна дія в такому виді правопорушення пов'язана насамперед з елементом недобросовісності. Заборона недобросовісної конкуренції розглядається як обмеження свободи торгівлі й підприємництва, що, у свою чергу, обмежує свободу конкуренції на ринку. Факт допущення свободи конкуренції об'єктивно спричинює заподіяння шкоди інтересам однієї групи підприємців з боку їх вдаліших конкурентів. Але таке заподіяння шкоди в умовах товарного ринку вважається правомірним, оскільки зумовлюється легальними способами конкурентної боротьби. Неправомірними кваліфікуються лише недобросовісні способи і прийоми ведення конкурентної боротьби на ринку. Отже, основна особливість винної дії в такому правопорушенні полягає в недобросовісності конкурента. Це встановлюється судовою практикою емпірично і залежать в кожному конкретному випадку від обставин справи.

У сфері застосування конкурентного законодавства правопорушення виявляється в поведінці, що суперечить нормам, і є одним з видів недобросовісної конкуренції. Розглянемо основні класифікації і відповідно види юридичної відповідальності в конкурентних відносинах.

Залежно від органу, що поклав відповідальність на правопорушника, розрізняють відповідальність, що накладається:

·- органом виконавчої влади (Антимонопольним комітетом України і його територіальними відділеннями);

·- судом.

Зазначений поділ на види здійснюється на основі різного порядку (процесу) накладення стягнення, а також розбіжностей правових сфер захисту відповідними органами і їх компетенції.

Домінуюче положення має суд, оскільки тільки суд може притягти особу до кримінальної відповідальності, а також скасувати рішення антимонопольного органу.

За суб'єктним складом, а практично залежно від "ваги" (розміру у грошовому еквіваленті) юридичної відповідальності й кількості загальногалузевих видів юридичної відповідальності, що можуть бути застосовані до правопорушника, розрізняють юридичну відповідальність юридичних осіб і громадян-підприємців. Варто виокремити ст. 23 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції": "вчинення в інтересах третіх осіб дій, класифікованих законодавством як недобросовісна конкуренція, громадянами, що не є підприємцями".

За інших рівних умов (і взагалі на підставі ст. 22, 23 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції) штраф, накладений на юридичну особу, перевищуватиме штраф, покладений на фізичну особу, насамперед оскільки юридична особа є більшою господарською структурою і повинна ретельніше стежити за своєю діяльністю, тому що може заподіяти набагато більше шкоди, ніж громадянин-підприємець, а надто конкурентні відносини, як правило, характерні тільки для великих економічних суб'єктів -- юридичних осіб.

Якщо до адміністративної відповідальності залучається особа, що безпосередньо не бере участі в конкурентних відносинах, то обов'язковим є чітке встановлення в кожному конкретному випадку причинного зв'язку між її діями і сприятливими наслідками, що настають для третіх осіб, тобто чи був громадянин, власне кажучи, виконавцем волі одного з конкуруючих суб'єктів.

Однак для цього необхідно встановити, чи усвідомлював він неправомірний характер своїх дій (був намір чи необережність) і чи домовлявся з конкурентом. У противному разі до відповідальності залучається "опосередкований", недобросовісний конкурент, що намагається завуалювати неправомірні дії за допомогою актів волевиявлення іншої особи. Якщо ж громадянин діяв без попередньої домовленості з конкурентом, то останній не підпадає під юридичну відповідальність.

До основних належать класифікації, побудовані за суб'єктивним аспектам правопорушника залежно від виду провини -- юридичної відповідальності за навмисну і ненавмисну (необережну) недобросовісну конкуренцію.

У літературі існують й інші класифікації, наприклад, в основу яких покладено шкоду, яку заподіює правопорушник залежно від типу законодавства, на основі якого і здійснюється стягнення. Однак вагомішими з практичних позицій залишаються розглянуті класифікації.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" здійснення дій, визначених як недобросовісна конкуренція, спричинює накладення Антимонопольним комітетом України штрафів, а також адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність у випадках, передбачених законодавством.

Види відповідальності за порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції:

Розглянемо види юридичної відповідальності й типи санкцій, що застосовуються до правопорушників на основі класичної класифікації, а саме крізь призму галузевої належності юридичної відповідальності.

За здійснення дій, визнаних недобросовісною конкуренцією, законодавством передбачені санкції, що залежать від галузевої належності.

Кримінальна відповідальність передбачена за злочини, що порушують вимоги законодавства про збереження комерційної таємниці. Згідно зі ст. 231 Кримінального кодексу України незаконне збирання чи використання відомостей, що становлять комерційну таємницю (підприємницьке шпигунство), якщо це заподіяло великих матеріальних збитків суб'єкту підприємни- цької діяльності, карається позбавленням волі на термін до 3 років чи штрафом від 300 до 500 мінімальних розмірів заробітної плати.

Навмисне розголошення комерційної таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв'язку з професійною чи службовою діяльністю, якщо це вчинено з корисливих чи інших особистих спонукань і заподіяло великого матеріального збитку суб'єкту підприємницької діяльності, зумовлює кримінальну відповідальність за ст. 232 Кримінального кодексу України.

Цивільно-правовою санкцією за недобросовісну конкуренцію є відшкодування збитку. Збиток, заподіяний внаслідок здійснення дій, визначених законом як недобросовісна конкуренція, підлягає відшкодуванню за позовами заінтересованих осіб у порядку, визначеному цивільним законодавством України (ст. 24 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції").

Крім зазначених санкцій галузевої належності ст. 25 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" передбачені дві спеціальні санкції за окремі види правопорушень, визнаних недобросовісною конкуренцією, зокрема вилучення товарів з

неправомірно використаним позначенням і копій виробів іншого суб'єкта господарювання. Ця санкція застосовується в разі встановлення факту неправомірного використання чужих позначень,

рекламних матеріалів і упакування (ст. 4 Закону) або копіювання виробів (ст. 6 Закону). Ця санкція означає безоплатне вилучення, у тому числі зі звертання, товарів, що стали предметом недобросовісної конкуренції. Особливість цієї санкції полягає в її застосуванні не тільки за два види правопорушень, а й тоді, коли можливість і плутання з діяльністю іншого суб'єкта господарювання не може бути усунута в інший спосіб.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" у разі встановлення факту дискредитації суб'єкта господарювання Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення мають право прийняти рішення про офіційне спростування за рахунок порушника поширених помилкових, неточних чи неповних відомостей у термін і спосіб, що визначаються законодавством або цим рішенням.

Таким чином, санкцією є спонука порушника до здійснення дій з офіційного спростування зазначених відомостей за його рахунок.

Всі застосовувані санкції становлять стягнення у вигляді грошового еквівалента, причому його межі дуже великі. У законодавстві необхідно закріпити той факт, що при обчисленні конкретного розміру стягнення необхідно враховувати такі фактори:

·- провину особи;

·- розмір переваг, отриманих у результаті здійснення правопорушення: що більшої шкоди завдано постраждалій особі, то більший розмір санкції (тут важливе питання про співвідношення шкоди, нанесеної діловій репутації, і матеріального збитку). В остаточному підсумку все залежить від конкретних обставин справи, але, на думку авторів, перевагу варто віддавати тому, що заробити набагато важче (діловій репутації), і важливо враховувати не тільки розмір шкоди, а й її пропорції щодо всієї господарської діяльності потерпілої сторони;

·- економічний стан правопорушника, під яким варто розуміти сукупність економічних показників діяльності суб'єкта, що характеризують його майно, зобов'язання, господарські операції та кінцеві фінансові результати на основі даних бухгалтерського обліку і звітності. Останній критерій необхідно враховувати тільки тоді, коли неможливо розрахувати прибуток, отриманий недобросовісним конкурентом (наприклад, при незаконному використанні технології), а тому визначена частка прибутку повинна інкримінуватись правопорушнику як отримана за рахунок неправомірних дій.

У ст. 21-23 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" регулюється застосування адміністративних штрафів за порушення конкуренції. При цьому законодавчо встановлено різні підходи до юридичних і фізичних осіб, що, безумовно, запозичено з попередньої юридичної системи. Проте зазначимо, що в Законі України "Про захист економічної конкуренції" такого розмежування не існує.

Різний підхід до юридичних і фізичних осіб, можливо, і приведе до того, що стосовно фізичних осіб, які нині можуть займатися підприємницькою діяльністю, застосовуватимуться нижчі розміри штрафів, ніж до юридичних осіб. Це однозначно порушить принцип рівності, визначений у ст. 24 Конституції України.

Здійснення суб'єктами господарювання - юридичними особами і їх об'єднаннями дій, визначених законом як недобросовісна конкуренція, спричинює накладення на них Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями штрафів у розмірі до 3 % виторгу від реалізації товарів, робіт, послуг господарюючого суб'єкта, за останній звітний рік, що передував року, у якому накладається штраф. Якщо обчислити виторг суб'єкта господарювання неможливо чи він відсутній, то відповідні штрафи накладаються в розмірі до 5 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 21 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції").

Здійснення дій, визначених ст. 22 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" як недобросовісна конкуренція, юридичними особами, їх об'єднаннями та об'єднаннями громадян, що не є суб'єктами господарювання, спричинює накладення на них Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями штрафів у розмірі до 2 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Здійснення дій, визначених законом як недобросовісна конкуренція, громадянами, що займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, спричинює накладення адміністративного стягнення.

Здійснення в інтересах третіх осіб дій, визначених законом як недобросовісна конкуренція, громадянами, що не є підприємцями, так само спричинює накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 КпАП України неправомірне використання фірмового найменування, знака для товарів і послуг чи будь-якого маркування товару, неправомірне копіювання форми, упакування, зовнішнього оформлення, а також імітація, копіювання, пряме відтворення товару іншого підприємця, самовільне використання його імені зумовлюють накладення штрафу в розмірі до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 2 ст. 164 КпАП України навмисне поширення помилкових чи неточних відомостей, що можуть заподіяти шкоду діловій репутації чи майновим інтересам іншого підприємця, спричинює накладення штрафу в розмірі від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Штраф у розмірі від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановлений за одержання, використання і розголошення комерційної таємниці та конфіденційної інформації з метою заподіяння шкоди діловій репутації чи майну іншого підприємця (ч. 3 ст. 164 КпАП). Ці штрафи значно менші від тих, що застосовуються до юридичних осіб.

У разі встановлення факту неправомірного використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упакування, передбачених ст. 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", заінтересовані особи можуть звернутися до Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень із заявою про вилучення товарів з неправомірно використаним позначенням чи копій товарів іншого суб'єкта господарювання, (підприємця) як у виробника, так і у продавця.

Порядок використання вилучених товарів визначає Кабінет Міністрів України. Товари з неправомірного використаним позначенням і копії товарів іншого суб'єкта господарювання (підприємця) вилучаються тоді, коли можливість плутання з діяльністю іншого суб'єкта господарювання (підприємця) не може бути усунута в інший спосіб. Згідно зі ст. 4 і 6 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" для підприємств, знак, рекламний матеріал, упакування яких було неправомірно використано конкурентом чи продукцію яких було скопійовано, не бажано, щоб великі партії неправомірно позначених чи скопійованих товарів залишались у конкурента чи навіть у торговельній мережі після того, як Антимонопольний комітет України заборонив їх подальше використання. Це зумовлено тим, що існує небезпека введення цих товарів у господарський обіг. У такому разі підприємство може звернутися до Антимонопольного комітету України із заявою про виїмку партій товару, що залишились у виробника, а також у торговельній мережі. Рішення про знищення чи інше застосування такого товару приймає Кабінет Міністрів України. І навпаки, якщо буде знято неправомірне позначення чи скопійована продукція буде однозначно позначена як зроблена фірмою, що здійснила копіювання, товар не підлягає вилучення. За вилучені товари ані виробник, ані торговці не одержують відшкодування ні з боку держави, ні з боку підприємства, що подає заяву про вилучення. У ст. 46 так званої Угоди "Trips" (Угода про пов'язані з торгівлею аспекти права інтелектуальної власності) зазначається: для створення ефективного механізму недопущення порушень суди повинні бути наділені повноваженнями для ухвалення рішення про вилучення без будь-якого відшкодування з обороту товарів, що визнані як такі, які порушують закон у такій формі, що виключає заподіяння будь-яких збитків законному власнику, чи при знищенні товарів, за винятком, коли це суперечить існуючим конституційним правам. Доповнення ст. 8 Постанови ЄЕС № 3295/94 зобов'язує держав-членів застосовувати необхідні заходи для того, щоб компетентні органи "...могли знищувати чи вилучати з ринкового обороту без якого-небудь відшкодування і витрат з державного бюджету на це товари, що були визнані як підроблені чи виготовлені без дозволу чи копії підробки, для того щоб обмежити збитки законного власника".

У разі встановлення факту дискредитації суб'єкта господарювання Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення мають право прийняти рішення про офіційне спростування за рахунок порушника розповсюджених ним неправдивих, неточних чи неповних відомостей у термін і спосіб, визначені законодавством чи цим рішенням (ст. 26 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції").

 

Порядок розгляду справ про несумлінну конкуренцію.

 

Однією з основних функцій органів, що здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, є розгляд справ про його порушення. Ця діяльність Антимонопольного комітету здійснюється відповідно до Закону України "Про захист економічної конкуренції", норми якого визначають порядок розгляду Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, виконання, перевірки, перегляду прийнятих ними рішень, а також порядок оскарження рішень органів Антимонопольного комітету.

Справи у межах компетенції розглядають:

- адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету;

- державний уповноважений Антимонопольного комітету;

- адміністративна колегія Антимонопольного комітету. Органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за:

- заявами суб'єктів господарювання, громадян, об'єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

- поданнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

- власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України.

У випадках, коли порушення законодавства про захист економічної конкуренції не має відчутного впливу на умови конкуренції на ринку, заявникові може бути відмовлено у розгляді справи.

У разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи, яке надсилається відповідачеві протягом трьох робочих днів з дня його прийняття. Заявникові та третім особам надсилається повідомлення про початок розгляду справи. Особами, які беруть участь у справі, визнаються: сторони, треті особи, їх представники.

Сторонами у справі є відповідач і заявник (у разі якщо справу розпочато за відповідною заявою). Відповідачем є особа, щодо якої здійснюється розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Третьою особою є особа, залучена до участі у справі у зв'язку з тим, що рішення може істотно зачепити її права та інтереси, охоронювані законом. Про визнання третьою особою органами Антимонопольного комітету України приймається розпорядження, про що повідомляються особи, які беруть участь у справі.

Особи, які беруть (брали) участь у справі, мають право: ознайомлюватися з матеріалами справи (крім інформації з обмеженим доступом, а також інформації, розголошення якої може зашкодити інтересам інших осіб, які беруть (брали) участь у справі, або перешкодити подальшому розглядові справи); наводити докази, подавати клопотання, усні й письмові пояснення (заперечення); одержувати копії рішень у справі (витяги з них, крім інформації з обмеженим доступом, а також інформації, розголошення якої може зашкодити інтересам інших осіб, які брали участь у справі); оскаржувати рішення у порядку, визначеному законом.

Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм правами.

У процесі розгляду справи органи Антимонопольного комітету України за поданою суб'єктом господарювання заявою про вжиття заходів для відвернення негативних та непоправних наслідків для суб'єктів господарювання внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції можуть прийняти попереднє рішення про:

заборону особі (відповідачу), в діях якої вбачаються ознаки порушення, вчиняти певні дії, у тому числі про блокування цінних паперів;

обов'язкове вчинення певних дій, якщо невідкладне вчинення цих дій є необхідним, виходячи із законних прав та інтересів інших осіб.

Попереднє рішення може бути оскаржено в порядку, визначеному ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у 15-денний строк з дня його одержання. Попереднє рішення, якщо в ньому не зазначено коротший строк, втрачає чинність з дня отримання відповідачем рішення, прийнятого за результатами розгляду справи.

За результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, у тому числі про:

- визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

- припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

- зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю;

- визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;

- примусовий поділ суб'єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;

- накладення штрафу;

- блокування цінних паперів;

- усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

- скасування дозволу на узгоджені дії у разі вчинення дій, заборонених згідно із ст. 19 Закону;

- оприлюднення відповідачем за власні кошти офіційної інформації Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення стосовно рішення, прийнятого у справі про порушення, у тому числі опублікування рішень у повному обсязі (за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим, головою територіального відділення інформації, розголошення якої може зашкодити інтересам інших осіб, які брали участь у справі), у строк і спосіб, встановлені цим рішенням або законодавством;

- закриття провадження у справі.

Розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції підлягає закриттю без прийняття рішення по суті, якщо: справа не підлягає розгляду в Антимонопольному комітеті України, його територіальному відділенні; не встановлено відповідача або його місцезнаходження; відповідача - юридичну особу ліквідовано; вже розглянуто чи розглядається органами Антимонопольного комітету України справа з тих же підстав щодо того самого відповідача; не доведено вчинення порушення; є інші підстави, передбачені законом. Рішення (витяг з нього), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

У разі якщо вручити рішення немає можливості внаслідок відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб'єкта господарювання, органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, рішення органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачеві, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур'єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем прописки, юридичної адреси відповідача).

Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Рішення, прийняті адміністративною колегією територіального відділення Антимонопольного комітету України, державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, адміністративною колегією Антимонопольного комітету України у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у заявах, справах про узгоджені дії, можуть бути перевірені за заявою осіб, які брали участь у справі, або за власною ініціативою у порядку, встановленому Антимонопольним комітетом України.

Заява про перевірку рішення може бути подана до Антимонопольного комітету України у 2-місячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України перевіряються адміністративною колегією Антимонопольного комітету України чи Антимонопольним комітетом України, рішення державного уповноваженого Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України - Антимонопольним комітетом України.

Органи Антимонопольного комітету України, які перевіряють рішення, можуть зупинити виконання рішення до закінчення його перевірки, про що письмово повідомляються особи, які беруть участь у справі.

За результатами перевірки рішення органи Антимонопольного комітету України мають право: залишити рішення без змін; змінити рішення; скасувати рішення частково і направити справу на новий розгляд у цій частині; скасувати рішення і прийняти нове рішення або передати справу на новий розгляд чи припинити провадження у справі.

Підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. Заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до суду у 2-місячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Рішення Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України та державного уповноваженого Антимонопольного комітету України оскаржуються до Вищого арбітражного суду України; рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України - до арбітражного суду Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських арбітражних судів.

Прийняття судом, арбітражним судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання, крім випадків порушення судом, арбітражним судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого: згідно з ч. 1 ст. 48, ч. 1 ст. 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; за результатами перевірки відповідно до ч. 5 ст. 57 Закону; за результатами перегляду відповідно до ч. З ст. 58 Закону, а також перевірка у порядку нагляду чи перегляд за нововиявленими обставинами за заявою сторони відповідного рішення (постанови) суду, арбітражного суду. В цих випадках виконання рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи, перевірки чи перегляду відповідного рішення (постанови) суду, арбітражного суду може бути зупинено, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до ч. З ст. 48 Закону чи судом, арбітражним судом не визначено інше.

 

Рішення антимонопольного комітету України і його територіальних відділень по справах про несумлінну конкуренцію.

 

2006 рік:

ЗАТ «Біофарма», яке здійснює виробництво і реалізацію лікарського засобу «Лаферобіон», схожого за призначенням з препаратом «Лаферон», розіслало оптовим реалізаторам та спеціалізованим медичним закладам, які застосовують зазначені препарати у медичній практиці, листи з наступною інформацією: «… змінилася назва добре відомого Вам препарату Лаферон виробництва ЗАТ «Біофарма» на Лаферобіон», а також : «… змінилася тільки назва препарату Лаферон на Лаферобіон, тобто склад, форми випуску та ціна залишилися такими ж, як були раніше!». Таку ж інформацію поширено і в рекламному матеріалі із зображенням упаковок продукції ЗАТ «Біофарма».

Розповсюдження ЗАТ «Біофарма» цих відомостей здатно завдати шкоди ТОВ «ФармБіотек», який є власником знаку для товарів і послуг «Лаферон» та продовжує виробництво і реалізацію препарату «Лаферон».

Зазначені дії ЗАТ «Біофарма» Комітетом визнані такими, що містять ознаки порушення, передбаченого статтею 1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» у вигляді дій у конкуренції, які спрямовані на створення перешкод у діяльності конкурентів, що суперечить торговим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

З метою вжиття заходів щодо припинення дій, які містять ознаки порушень законодавства про захист економічної конкуренції, та усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють, Комітет рекомендував ЗАТ «Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів «Біофарма» (м. Київ) припинити розповсюдження рекламних матеріалів лікарського засобу «Лаферобіон» та під час рекламування зазначеного препарату уникати висловлювань і зображень, які здатні завдати шкоди виробникам лікарського засобу «Лаферон».

ІV квартал 2006 року:

ТОВ «НВП «Нива» на замовлення ЗАТ «Кримський торгово-промисловий дім» виготовив комплект етикеток, який є схожим з комплектами етикеток класичного колекційного шампанського «Крымское «Новый Свет» та «Новый Свет» (брют) виробництва державного підприємства «Завод шампанських вин «Новий Світ» (надалі - Завод) (смт Новий Світ, м. Судак, Автономна Республіка Крим), які знаходяться у господарському обігу Заводу відповідно з другого півріччя 2000 року та серпня 2004 року.

У грудні 2005 року ЗАТ «Кримський торгово-промисловий дім» і ТОВ «НВП «Нива» ввели зазначений комплект етикеток у господарський обіг під час виробництва та реалізації вина (шампанського «Шансон») з назвою «Новый Свет». Фірмове найменування ЗАТ «Кримський торгово-промисловий дім» як замовника продукції на етикетці не зазначається, а споживач читає: «на замовлення ТМ «Новий Світ», що асоціюється з відомим виробником шампанських вин. При цьому, Завод не надавав ЗАТ «Кримський торгово-промисловий дім» і ТОВ «НВП «Нива» дозволу на використання у господарському обігу етикеток для вина (шампанського «Шансон») з назвою «Новый Свет».

Такі дії ЗАТ «Кримський торгово-промисловий дім» і ТОВ «НВП «Нива» Комітетом визнані порушенням, передбаченим статтею 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», у вигляді використання без дозволу уповноваженої на те особи чужої упаковки (етикетки), що може призвести до змішування з діяльністю іншого суб’єкта господарювання, який має пріоритет на їх використання.

ЗАТ «Кримський торгово-промисловий дім» і його діловий партнер ТОВ «НВП «Нива» пояснювали використання комплекту етикеток для вина (шампанського «Шансон») з назвою «Новый Свет» тим, що на момент укладення між ними договору-доручення зазначений комплект етикеток був запатентований на ім’я ЗАТ «Кримський торгово-промисловий дім» (патент № 7931 від 15.09.2003 «Комплект етикеток для пляшки» за заявкою від 04.04.2003 № 2003040560).

Запатентовані товариством «Кримський торгово-промисловий дім» на власне ім’я чотири варіанти комплектів етикеток для шампанського ігристого «Новый Свет Крымское» містять атрибути, з якими більше століття набувалася ділова репутація Заводу не тільки в Україні, але й за кордоном, і з якими добре обізнаний споживач, який може бути введений в оману стосовно дійсного виробника продукції. Внаслідок цього ЗАТ «Кримський торгово-промисловий дім» отримав неправомірні переваги у конкуренції на ринку алкогольних напоїв, оскільки використав ділову репутацію Заводу, який має пріоритет на використання зазначеного комплекту етикеток, і при цьому створив перешкоди Заводу у здійсненні ним господарської діяльності на ринку алкогольних напоїв.

Дії ЗАТ «Кримський торгово-промисловий дім» щодо набуття права власності на промисловий зразок «Комплект етикеток до пляшки» за заявкою, на підставі якої йому було видано зазначений патент № 7931 Комітетом кваліфіковано як порушення, передбачене у статті 1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», у вигляді дій у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

На порушників накладено штрафи.

26 вересня 2006 року:

Кримське відділення АМКУ:

· визнало зловживання Білогірським виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства монопольним становищем. Порушника оштрафовано на 5 тис. грн. Відділення встановило, що підприємство неправомірно включало до договору умову щодо сплати у п'ятикратному розмірі плати за використану понад встановлені та затверджені ліміти питну воду. А також встановило економічно необґрунтовані та не затверджені органами місцевого самоврядування тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення. На вимогу Відділення, підприємство має усунути причини виникнення порушень та провести споживачам відповідні перерахунки.

· рекомендувало Ізобільненській сільраді м. Алушта припинити дії з ознаками порушення конкуренційного законодавства. Відділення встановило, що сільрада встановила необґрунтовані вимоги щодо погодження з нею розміщення зовнішньої реклами на автошляхах, які експлуатуються спеціалізованими підприємствами регіону.

· визнало зловживання ВАТ “Керчгаз” монопольним становищем на ринку постачання природного газу розподільчими газопроводами і суміжних ринках та оштрафувало порушника на 5 тис. грн. Відділення з’ясувало, що у договорах із промисловими споживачами підприємство встановило неправомірну вимогу щодо приведення розрахунків за спожитий газ в межах об’ємних витрат не менше 60 куб. м. на годину. Крім цього, підприємство безпідставно стягувало з населення плату за відключення від системи газопостачання через заборгованість, видачу розрахункових книжок тощо.

· порушило справу проти ВАТ «Криммолоко» м. Сімферополь за ознаками зловживання монопольним становищем на ринку молока для промислової переробки. Відділення з’ясувало, що підприємство встановлювало різні закупівельні ціни, які не відповідають рішенням правління товариства, та застосовувало в договорах з підприємцями різні умови щодо розрахунків за отримане молоко. Крім того, відмовлялося укладати договори з населенням на закупівлю молока для промислової переробки. Наразі триває розслідування.

· рекомендувало Феодосійському виробничому підприємству водопровідно-каналізаційного господарства припинити дії з ознаками порушення конкуренційного законодавства. Так, підприємство неправомірно включало до договорів зі споживачами обов’язкову умову щодо стягнення в двократному розмірі плати за воду, яка використовується понад встановлені норми та ліміти. На вимогу Відділення, підприємство має виключити неправомірно встановлену умову, а також включити до цих договорів обов’язковий розділ, який регламентує умови та кількісні показники зменшення плати за надані послуги у випадку відхилення якості води від встановлених вимог.

· рекомендувало Сімферопольській міськраді припинити дії з ознаками порушення конкуренційного законодавства. На виконання рекомендацій Відділення, міськрада має визначити виконавця житлово-комунальних послуг. Адже внаслідок бездіяльності органу місцевого самоврядування споживачі не можуть отримувати перерахунки за ненадані або надані в неповному обсязі комунальні послуги.

· рекомендувало КП «Ремонтно-експлуатаційна організація №1» м. Ялта припинити дії з ознаками порушення конкуренційного законодавства. Так, підприємство не проводило споживачам перерахунки за ненадані або надані в неповному обсязі послуги водопостачання.

Запорізьке обласне відділення АМКУ:

· визнало порушення виконкомом Запорізької міськради конкуренційного законодавства. Так, виконком не визначив для КП „Виробничі ремонтно-експлуатаційні житлові об′єднання № 1-11,13” структуру та складові тарифів, періодичність та терміни виконання робіт з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій тощо. На вимогу Відділення, виконком має припинити бездіяльність.

· припинило ознаки порушення конкуренційного законодавства з боку КП „ВРЕЖО № 11” та концерну „Міські теплові мережі”. Так, КП неправомірно застосовувало у розрахунках з населенням неповірені вчасно показання лічильників гарячої води. Зокрема, мешканці м. Запоріжжя була нарахована плата за обсяг гарячої води, який перевищував норми споживання у 2 рази. Реагуючи на рекомендації Відділення, КП та концерн провели споживачам перерахунки на загальну суму 748 тис. 874 грн, в тому числі заявниці - на 216,64 грн.

Вінницьке обласне відділення АМКУ:

· оштрафувало СФГ ВІА "Прогрес", Калинівське МКПЖКГ та КП “Вінницяміськтеплоенерго“ на загальну суму 2 тис. 800 грн. за неподання інформації у встановлений законодавством термін.

· рекомендувало Вінницькій міськраді припинити дії з ознаками порушення конкуренційного законодавства. На вимогу Відділення, міськрада має затвердити тарифи з утримання житла, які відповідають фактичним витратам.

· рекомендувало ВАТ "Вінницягаз" припинити дії з ознаками зловживання монопольним становищем на ринку обслуговування систем газопостачання. На вимогу Відділення, підприємство має привести угоди зі споживачами у відповідність до вимог чинного законодавства. Зокрема, встановити однакові умови надання послуг з обслуговування комбінованих будинкових регуляторів тиску газу для всіх мешканців області.

Івано-Франківське обласне відділення АМКУ:

· рекомендувало Калуській міськраді та її виконкому припинити дії з ознаками порушення конкуренційного законодавства. Зокрема, встановити необхідний мінімальний перелік окремих видів ритуальних послуг та їх вартість згідно вимог Закону України «Про поховання та похоронну справу».

· рекомендувало КП «Житловик» Долинської міськради припинити дії з ознаками порушення конкуренційного закондавства. На вимогу Відділення, підприємство уклало з мешканцями договори на надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій, які відповідають вимогам чинного законодавства. Також, на виконання рекомендацій Відділення, підприємство проводить споживачам перерахунки за ненадані чи надані не в повному обсязі послуги.

· рекомендувало Відділам РАЦС м. Калуш, м. Коломия, Калуському та Коломийському міськрайонним управлінням юстиції, Івано-Франківському обласному та міському управлінням юстиції припинити дії з ознаками порушення конкуренційного законодавства. На виконання рекомендацій Відділення, Івано-Франківське облуправління юстиції виключило із тарифів на додаткові платні послуги пункти, які суперечать Переліку. Також тепер у приміщеннях РАЦС розміщено інформаційні стенди щодо надання пільг окремим категоріям громадян.

Житомирське обласне відділення АМКУ:

· порушило справу за ознаками зловживання монопольним становищем з боку КП “Коростишівська комунальна служба”. Так, КП уклало з мешканцем договір, який не відповідає Типовому договору про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій. Наразі триває розслідування.

· припинило зловживання Олевським орендним підприємством теплових мереж монопольним становищем та оштрафувало порушника на 3 тис. грн. Так, підприємство не проводило споживачам перерахунки за надану в неповному обсязі теплоенергію у минулому році та першому півріччі поточного року. Як наслідок, це призвело до фактичного встановлення необґрунтованої вартості послуги.

· припинило зловживання орендним підприємством теплових мереж “Житомиртеплокомуненерго” монопольним становищем. Порушника оштрафовано на 3 тис. грн. Так, підприємство неправомірно стягувало із споживачів завищену плату за постачання гарячої води та не здійснювало перерахунків за надану в неповному обсязі теплоенергію. Також підприємство укладало з споживачами договори про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, які не відповідають вимогам чинного законодавства.

· припинило порушення конкуренційного законодавства з боку ВАТ ”Житомирхліб” та оштрафувало порушника на 1,5 тис. грн. Так, підприємство встановлювало економічно необґрунтовані оптово-відпускні ціни на хліб із суміші житнього та пшеничного борошна. Крім того, хлібозавод неправомірно застосовував різні умови до рівнозначних угод з підприємцями.

· рекомендувало ЗАТ ”Бердичівський хлібозавод” припинити дії з ознаками порушення конкуренційного законодавства. Зокрема, встановити економічно обґрунтовані ціни на масові види хліба.

Київське обласне відділення АМКУ:

· припинило ознаки порушення конкуренційного законодавства з боку Білоцерківської міськради. Так, орган влади не проводив конкурси з визначення перевізників на автобусних маршрутах та не укладав з переможцями угод. Реагуючи на втручання Відділення, виконком міськради провів відкриті конкурси та уклав з перевізниками відповідні договори.

· припинило зловживання ЗАТ „А.Е.С. Київобленерго” монопольним становищем на ринку постачання електроенергії за регульованим тарифом та оштрафувало порушника на 1 тис. грн. Тепер на вимогу Відділення, підприємство має привести договори на постачання електроенергії у відповідність до вимог Типового договору.

Перелік використаних джерел
 

1. З А К О Н У К Р А Ї Н И Про захист від недобросовісної конкуренції ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 36, ст.164 ) ( Вводиться в дію Постановою ВР N 237/96-ВР від 07.06.96, ВВР, 1996, N 36, ст.165 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 642/97-ВР від 18.11.97, ВВР, 1998, N 10, ст. 36 N 783-XIV ( 783-14 ) від 30.06.99, ВВР, 1999, N 34, ст.274 - редакція набирає чинності одночасно з набранням чинності Законом про Державний бюджет України на 2000 рік N 2783-III ( 2783-14 ) від 15.11.2001, ВВР, 2002, N 7, ст.51 N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003 ).

2. ЗАКОН УКРАЇНИ Про захист економічної конкуренції Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 26 грудня 2002 року N 380-IV, від 15 травня 2003 року N 762-IV, від 27 листопада 2003 року N 1344-IV.

3. ЗАКОН УКРАЇНИ Про внесення змін до деяких законів України з питань захисту економічної конкуренції Із змінами і доповненнями, внесеними Господарським кодексом України від 16 січня 2003 року N 436-IV, Законом України від 23 лютого 2006 року N 3480-IV.

4. Закон України "Про обмеження монополізму і недопущенні несумлінної конкуренції в підприємницькій діяльності" "Правда України", 1992 р., 15 травня.

5. Закон України "Про антимонопольний комітет України" "Голос України", 1993 р., 21 грудня.

6. Дахно И. "Антимонопольне законодавство України" "Украина-бизнес", 1995 р., №24.

7. Караваев А. "Боротьба з несумлінною конкуренцією" "Директор", 1995 р., №7, с. 40-55.

8. Андрощук Г. "Несумлінна конкуренція: попередження і відповідальність", "Українські ділові новини", 1994 р., №41.

9. Коваль І.Ф. Характеристика ділової репутації суб’єктів господарювання як об’єкта посягань при недобросовісній конкуренції // Правничий часопис Донецького університету. - 2002. - № 1 (7). - С. 77-80.

10. Прохоров А. "Що таке несумлінна конкуренція і як із ній боротися", "Бізнес", 1994 р., №23.

11. Коваль И.Ф. Неправомерное использование знаков для товаров, услуг и недобросовестная конкуренция // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 4. - С. 7-11.

12. Коваль И.Ф. О совершенствовании порядка рассмотрения органами Антимонопольного комитета Украины дел о недобросовестной конкуренции // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 12. - С. 140-143.

13. Коваль И.Ф. О развитии порядка защиты от недобросовестной конкуренции // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 11. - С. 14-16.

14. Коваль И.Ф. О регулировании Хозяйственным кодексом Украины отношений в сфере конкуренции // Матеріали наук.-практ. семінару «Нові Цивільний та Господарський кодекси України та проблеми їх застосування». Ч.1. - Х.: Нац. юрид. акад. України. - 2004. - С. 136 - 137.

Page copy protected against web site content infringement by Copyscape

 <-- До розділу СТОРІНКА МАЙБУТНІХ ДЕРЖСЛУЖБОВЦІВ

http://www.anodonta.com.ua